Слонячий часник, або рокамболь

У КРАЇНАХ Західної Європи він відомий саме як рокамболь, хоча є назви єгипетська цибуля, іспанський часник, слонячий часник та ін. Незвично великі розміри, невибагливість у вирощуванні й оригінальний смак сприяють усе більшому поширенню цього овочу на наших присадибних ділянках.

Слонячий часник (Elephant Garlic) — трав’яниста багаторічна рослина сімейства цибулевих. Походить від цибулі-порею, але має аромат часнику і м’якший та ніжніший, ніж у нього, смак.

Хоча за кількістю ефірних олій і фітонцидів слонячий часник трохи поступається звичайному, його антисептичні та антиоксидантні властивості добре відомі. Містить він також вітаміни (А, В, С, D), мікроелементи (калій, кальцій, натрій, цинк, фтор, залізо, магній та ін.). А ще кремнієву і фосфорну кислоти, завдяки чому успішно застосовується як профілактичний засіб при вірусних інфекціях, атеросклерозі, гіпертонії і різних онкозахворюваннях.

Можна вирощувати як озиму, так і яру форми слонячого часнику. Культура морозостійка, а врожаї у рослин, посаджених у передзимовий період, значно перевершують отримані при весняній висадці. Для цієї культури слід відвести теплу і сонячну ділянку з родючим, добре збагаченим органікою пухким ґрунтом із рН 6,5-7,5. Важкий ґрунт доцільно розпушити шляхом структурування піском або торфом (у цьому разі зайву кислотність нейтралізують, додавши вапно). Негативно позначаються на розвитку слонячого часнику нестача вологи, азоту та затіненість (навіть незначна). Як найкращі попередники визначені капуста, огірки, кабачки, гарбуз, бобові та, звичайно ж, сидерати. А ось ділянки після картоплі, часнику чи цибулі не слід відводити під слонячий часник.

Ця рослина дуже вимоглива до наявності органічних добрив і вологолюбна, тому ґрунт на ділянці заздалегідь добре розпушують і збагачують компостом, попелом, перегноєм. Якщо посадка планується навесні, то грядки перекопують восени завглибшки не менш як 20 см і вносять гній або перегній з розрахунку по піввідра на 1 м².

Розмножується слонячий часник зубками або ж цибулинами-дітками, які утворюються поряд з денцем цибулини і кореневою системою рослини (зазвичай при підзимовій посадці), а також під покривною оболонкою. У разі розмноження маленькими цибулинами формується головка з одним великим зубком (однозубка), схожа на звичайну цибулину, яка на наступний рік дасть при належному догляді велику головку із п’яти-семи зубків. Висаджують цибулини завглибшки близько 4 см, контролюючи при цьому достатню зволоженість ґрунту. Розсортований за величиною посадковий матеріал готують заздалегідь, помістивши його на ніч у слабкий розчин марганцівки. Зубки і цибулинки попередньо очищають від сухої оболонки і залишків денця цибулини, позаяк вони будуть перешкоджати проростанню кореневої системи. Розміщують зубки на глибині 5-8 см із міжряддями 30 см, щоб зручно було розпушувати ґрунт і прополювати бур’яни.

Між самими рослинами в ряду слід дотримуватися дистанції 15-20 см, оскільки їхня надземна частина (листя і стрілка) досить великих розмірів і може виростати заввишки до 1 м і більше, в залежності від кліматичних умов. Важливо, щоб під час посадки верхній 3-5-сантиметровий шар був досить зволоженим, в сухому ґрунті часник не проросте. Одна з особливостей цієї культури — формування однозубки і дострокове завершення вегетаційного періоду за несприятливих умов (брак сонячного освітлення, вологи або низька родючість ґрунту).

Вегетаційний період слонячого часнику — 110-120 днів. Протягом цього часу слід дбати про регулярні поливи і розпушування грядок, виполювання бур’янів і вчасне внесення добрив (азотні — в першій половині вегетації і калійно-фосфорні — в період формування цибулин). Блідість листя рослини — певна ознака нестачі необхідних речовин. Для скорочення кількості поливів у жарку пору застосовують мульчування ґрунту на грядках соломою, компостом, тирсою тощо. У пору цвітіння рослина викидає стрілку-квітконос, увінчану красивим кулястим фіолетовим суцвіттям. Є думка про те, що видаляти її не слід, оскільки це буде сприяти відділенню цибулинок-діток і самостійного їх проростання, в результаті чого відбудеться засмічення ділянки цією культурою. Ще один факт на користь збереження квітконоса — це відсутність будь-якого впливу на врожайність рослини (величину цибулини) в разі видалення стрілки.

Збір врожаю починають, коли жовтіють і засихають нижні, а потім поступово в’януть і верхні листки рослин. Зубки слонячого часнику дуже соковиті, пошкодження їх зменшує терміни зберігання. Зібраний часник разом із листям зв’язують невеликими пучками і залишають для просушування в сухому затіненому і добре вентильованому місці. Для зручності зберігання практикують спосіб плетіння вінків (як у цибулі) з сухого бадилля (разом з цибулинами). Або ж складають головки в коробку. За кімнатної температури слонячий часник може зберігатися чотири і більше місяців.