На теми вічні Анатолій РИЖЕНКО. м. Прилуки Чернігівської області. — У твоєї жінки не ротик, а просто чудо. Такий маленький... — Чудо не те, що маленький, а те, що в ньому такий довгий язик. * * * Жінка: — Допоможи прибрати кімнату. Чоловік: — Не можу, щось нездужаю. Голова болить, ще й руки трясуться. Жінка: — От і добре, витряси тоді ряднину. * * * — Як ти, власне, познайомилася зі своїм другим чоловіком? — То було дуже романтично: наїхав машиною на мого першого чоловіка. * * * — Поки мій чоловік був у відрядженні, я вчилася готувати. — І що він сказав, як повернувся? — Налякався і знову чкурнув у відрядження. * * * — Що в тебе нового? Оженився з Оксаною чи й далі сам готуєш їсти? — І те, й друге. * * * Малий хлопчик питає батька: — Тату, чого ти одружився з мамою? На це батько з тріумфальною посмішкою до жінки: — Бачиш, навіть дитина не може надивуватися. * * * Вона: — Я була дурна, коли вийшла за тебе, п’янице! Він: — Ось бачиш, дурні завше щастя мають. * * * — Дорога сусідко, позичте мені коцюбу. — Ніяк не можу — мій теж іще не повернувся. * * * Суддя: — Ви звинувачуєтесь у тому, що б’єте свою дружину. Петро: — Прошу пана суддю, а ви знаєте мою жону? Суддя, усміхаючись: — Ні, не знаю. Петро: — То й не кажіть дурниць! * * * — Скажіть, товаришу адвокате, чи дурість є мотивом для розлучення? — Цілком може бути! А хіба що, ваша жінка дурна? — Ні! Це я дурний, що на ній оженився! * * * — Вуйку, ви давно одружені? — Та жона каже, що 15 років, а мені здається, що вже років із 50. |