• Гострим поетичним рядком

Земля — це є насправді Україна

Еміль ДУБРОВ.

Та що ж це вам не йметься так,

панове!

Вже все розпродали, лишилася земля.

Так вам й її продати терміново

Скортіло й дременути відсіля!

Хіба ж болять вам батьківські могили?

Вам долар ближче, ніж насущний хліб!

Бо це не вам тріщать від праці жили,

Ви лиш звітуєте під барабанний дріб.

Споконвіків пани село дурили,

Обсівши звідусюди, мов круки,

Тоді як ми в колгоспах гнули спини

За два мішечки житньої муки!

І тільки-но отримали земельку —

До пенсії підмогу хоч яку...

Вже «Слуги» відкривають

свою пельку,

Рубаючи надію на пеньку!

Той, хто сердито зараз хмурить брови,

Мені нагадує, даруйте, дурка,

Який кричить: «Продам свою корову,

Щоб діточкам купити молока!»...

Земля — це й є насправді Україна,

Держав немає в світі без землі...

Хіба, скажіть, можливо скласти ціну

Селянській долі в кожному селі?..

І тисне щось у наболілих грудях,

Сум’яття вносить в душі і уми

Оте старезне гасло: «ЗЕМЛЮ ЛЮДЯМ!»...

Скажіть, то хто ж ті люди, як не ми?!