• Чим душа багата

I рушники з півоніями

Микола ЮРЧИШИН.

Вінницька область.

 Фото автора.

КОЛИ завітаєш до господи Галини Юхимівни Бойко, що проживає у селі Ялтушків Барського району, очі розбігаються від вишитих нею візерунків. Яких тільки вишиванок тут нема! Ось на білосніжному полотні милують око червоні ружі, блакитні проліски, польові дзвіночки та волошки. Поруч — захоплюючі весняно-літні та осінні пейзажі, де бурлить-вирує вузенька швидкоплинна річка Лядова. А ось молодий вершник на гнідому коні наглядає за сільськими корівками, щоб не ускочили в шкоду.

А скільки вишитих рушників із півоніями та мальвами на іконах, портретах — одразу й не перелічиш!

— Ще в дитинстві навчила мене вишивати і правильно тримати голку покійна матуся Дозя, — розповідає Галина Юхимівна. — З улюбленим заняттям не розлучаюся й досі, хоча мені вже за 80 перевалило.

Доля не пестила Галину Юхимівну. Народилася на цьому ж обійсті у маленькій глиняній хатині під сніпками. Після закінчення школи мама хотіла, щоб дочка кудись поїхала і знайшла там собі роботу. Але зробити це було не так просто. У селі не дуже поспішали видавати паспорт. Одержала його завдяки добрим знайомим, котрі були родичами голови сільради. І відразу майнула в Крим до дядька. Де тільки там не працювала — і дояркою на фермі, і в садівничій бригаді та на виноградниках. А увечері знаходила час, щоб зайнятися вишиванням. З-під її голки оживали на полотні Кримські гори, Чорне море, плантації винограду.

Невдовзі вийшла заміж і з чоловіком переїхала до Вишгорода на Київщині. Однак родинне життя не склалося. Микола почав часто заглядати в чарку, а згодом і простягати руки. Вийшла заміж удруге. Радіти б життю, але невдовзі невблаганна смерть забрала її Георгія. Через деякий час утретє поєднала долю з Іваном. Із ним прожила найдовше. П’ять років тому тяжкохвора Галина Юхимівна овдовіла вдруге. Оскільки власних дітей у неї не було, довелося продати квартиру у Вишгороді і повернутися на батьківщину в Ялтушків. Перевіз і дав їй притулок у своїй хаті рідний племінник Андрій Іванович Шемчук. Із дружиною Світланою Ярославівною відразу оточили тітку увагою, виділили їй окрему кімнату у новому просторому будинку. Підлікували. Галина Юхимівна наче вдруге на світ народилася. Знову взялася за улюблену справу.

— Скільки візерунків вишили за своє життя? — запитую бабусю.

— Сотні. Багато вишитих рушників і картин роздарувала людям. Кому що подобається. Це і пейзажі, і рушники для ікон та кошиків, у яких святять на Великдень паску.

...Я застав Галину Юхимівну, коли вона закінчувала вишивати полотно «Хата в зимовому лісі».