• Небайдужі

«Кулі», що ранять серце

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

За п’ять років війни дует «Кулі» мав більше тисячі виступів на передовій — від Станиці Луганської до Маріуполя. Нещодавно Зиновій Медюх та Максим Перев’язко дали понад двадцять концертів у Сватівському районі Луганщини та Ізюмському Харківщини.

ІСТОРІЯ дуету почалася на Майдані, де підприємець зі Львова Зиновій Медюх командував чотою нічної варти у складі комендантської сотні.

— Уночі ми несли службу, а вдень і увечері я брав гітару і музикою підтримував бойовий дух майданівців, — згадує Зиновій.

Максим Перев’язко працював учителем історії, а у вихідні, також із гітарою, навідувався на Майдан. Він людина музично освічена, може грати на багатьох інструментах.

Так Зиновія і Максима поєднали Майдан і музика. А потім почалася війна.

Спершу, коли зайди захоплювали Крим, ще думалося, що це якісь там «козачки» приїхали «погуляти» нашими степами. Потім, коли почалися події на Донбасі, стало зрозуміло, що треба створювати загони самооборони. Уявлялося, це буде щось на зразок швейцарської національної гвардії, де кожний чоловік, спроможний тримати зброю, входить до неї. Вийшло ж те, що вийшло.

Добровольців, які записалися до Першого резервного батальйону Нацгвардії, зібрали на базі МВС у Петрівцях на Київщині. Вишкіл проходив не без проблем. Молодь після кожного перегляду новин зі сходу рвалася воювати. Дехто навіть пропонував захопити кімнату зі зброєю і їхати із нею на Донбас захищати Україну. Доводилося гасити ці авантюрні наміри. Недовіра була й до офіцерів внутрішніх військ, яких уважали винними в побитті і розстрілі Майдану. Навзаєм офіцери ВВ скоса дивилися на майданівців, коли ті віталися звичним сьогодні «Слава Україні!» — «Героям слава!». Обстановка поліпшилась, коли в Петрівцях з’явився чоловік з двома великими зірками на погонах — генерал Сергій Кульчицький. Його патріотизм заряджав, авторитет був непохитний. Він зумів зняти напруженість у стосунках, скерувати емоції у потрібне русло.

Минуло кілька тижнів, і хлопці були готові їхати на передову. На той час російські диверсанти захопили Слов’янськ, були вже перші загиблі. Згодом там опинивсь і Перший резервний батальйон Нацгвардії, що тепер носить ім’я генерала Кульчицького.

Повоювати з ворогом з автоматом у руках Зенику, як його називають, не випало. Він сильно застудивсь. А до цього, як виявилося, переніс інфаркт, тож лікарі відправили його до госпіталю. Максим Перев’язко встиг повоювати, потім також потрапив у госпіталь і був визнаний медкомісією непридатним до військової служби. Після того як обоє підлікувалися, вирішили: позаяк не можуть воювати зі зброєю в руках, то будуть нести пісенне слово, яке також, відомо, зброя.

За словами Зиновія Медюха, перший концерт вони дали в Харкові, на місцевому Майдані. Там саме відбувалась якась мистецька акція. Щоправда, їх чомусь до програми концерту не включили, і тоді «Кулі» почали співати неподалік сцени... Згодом довкола чоловіків у військовій формі назбиралося люду більше, ніж дивилося «офіційних» артистів.

Згадує Зиновій і один з перших концертів в Ізюмському районі, де тоді перебував штаб АТО. Їх запросив у село Бугаївка керівник місцевого сільгоспкооперативу «Восток». Хлопцям спершу подумалося: хто їхні патріотичні пісні слухатиме тут, на сході? Але побачили переповнену залу і сльози на очах під час виконання пісні «Мамо, не плач»… І тепер ось уже п’ять років поспіль, вирушаючи з концертами у східні області, обов’язково навідуються в Ізюмський район.

Але найбільше виступів у них було на лінії розмежування.

— Для того, аби писати про війну, потрібно бачити її, пропустити через серце, — певен Зиновій Медюх.

Він згадує передріздвяний день, коли вони зустріли на блокпосту воїна Миколу. Дерева в снігу, мороз під 20. Кругом безлюдь. На чатах стоїть чоловік з автоматом, потираючи руки, аби відігріти їх. Зеник, щоб підтримати вартового, почав із ним розмову. Мимохідь зауважив, що не дуже радісно святкувати Різдво на передовій, охороняючи спокій інших. Микола відповів коротко і просто: «Комусь же треба це робити...». І поки вони їхали й блокпост не сховався з виду, Микола махав їм услід ліхтариком.

Тоді народилася «Молитва на Різдво», яку разом із Зиновієм виконує гурт «Піккардійська терція». У ній ідеться про те, що дівчинка Оленка, яка чекає свого тата з війни, просить Миколая та всіх святих, аби батько повернувся живим: «Миколаї всі святі, поверніть його мені. І не треба більш нічого дарувати». І сила щирої дитячої молитви оберігає та захищає воїна.

За час війни дует записав понад сорок пісень, видав два альбоми й працює над третім. Його творчість близька й зрозуміла багатьом, бо вона щира, лине від душі. І хлопці продовжують писати пісні. Це їхній внесок у нашу майбутню перемогу.

На фото автора: дует «Кулі» — Зиновій Медюх та Максим Перев’язко.