• З приводу

Маніпулювання свідомістю

Михайло ГУБАШ.

Висловлювання про «суцільний сепаратизм» жителів ОРДЛО лунають із уст окремих не дуже великого розуму або ж «зацікавлених» осіб. Набагато гірше, коли мізки співгромадянам пудрять начебто поважні інституції.

МОВА про результати дослідження, яке провели Український інститут майбутнього та «Дзеркало тижня» з допомогою харківської компанії «Нью Імідж Маркетинг Груп» із 7 по 31 жовтня. Опитано 1606 респондентів: 800 — у непідконтрольній частині Луганської і 806 — у непідконтрольній частині Донецької областей. Згідно з даними цього соцопитування, 50,9% тамтешніх жителів уважають, що нинішні території ОРДЛО мають стати частиною Росії, 13,4 — «частиною Росії, але з особливим статусом». Разом із тим 5,1% опитаних мешканців хочуть «бути частиною України, як колись», 13,4% бажають особливого статусу у складі України. Незалежності прагнуть 16,2% опитаних.

Ці результати у корені різняться з даними іншого соцопитування, про яке «Сільські вісті» згадували у номері за 29 жовтня («Як зустрічатиме Донбас?»). Ішлося про опитування на лінії розмежування, тобто КПВВ, проведене громадськими організаціями і доповнене даними української розвідки, про що розповів екс-командувач Об’єднаних сил Сергій Наєв. За його словами, 60% респондентів заявили, що вважають себе громадянами України, 5 — «ДНР» чи «ЛНР» і тільки 3% — РФ. Кому ж тоді вірити?

Оприлюднення результатів опитування УІМ і «Дзеркала тижня» спровокувало в Україні гостру реакцію. Соціологи майже одностайно відзначали, що люди в ОРДЛО живуть під постійним тиском, а тому провести об’єктивне дослідження на цій території практично неможливо.

Гендиректор Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) доктор філософських наук Володимир Паніотто з цього приводу зауважив: «Більшість моїх колег-соціологів негативно сприйняли результати. Методологічної інформації недостатньо, тобто не відомо, який відсоток людей не відповів. Можливо, 90% взагалі відмовилися говорити і це дані лише по 10%».

Засновник соціологічної компанії Active Group Андрій Єременко так само висловив сумніви щодо об’єктивності дослідження: «Я не можу однозначно сказати, що «контора», яка провела дослідження на замовлення «Дзеркала тижня», бреше або що їхнє дослідження — це махлярство. Ні! Але я точно знаю, що знайдеться величезна кількість людей «звідти», котрі з радістю візьмуть кошти, віддавши натомість уже заповнені анкети. Яким чином заповнені — питання. Друга проблема — фактор страху. Інтерв’юер приходить до людей, які живуть в умовах війни — десь час од часу пострілюють, когось забирають, навколо руїна, — і в лоба питає: «Скажіть, а як ви ставитеся до України?». Ціна сказати щось не те занадто висока. Якщо в Києві хтось вигукне: «Я люблю Путіна!» — отримає по пиці. А там за фразу: «Я люблю Україну!»... Ну, можуть посадити, побити... Ба це ще в кращому разі, і це треба розуміти».

За словами політексперта Богдана Петренка, будь-які опитування з сумнівною долею об’єктивності завжди порушують питання: «А кому це треба?». Де-факто, каже він, такі дослідження не стільки є зрізом громадської думки, скільки засобом впливу на тих, хто прий­має рішення (влада чи електорат перед виборами).

Ситуацію роз’яснює філософ Олексій Панич: «Тут може бути єдиний висновок. Комусь серед українських політиків було потрібно вкинути у суспільство інформацію про те, що більшість людей на окупованих територіях винуватять у всьому Київ і хочуть у Росію. Як це використовуватимуть — побачимо згодом. Але точно будуть. Український інститут майбутнього важко назвати нейтральною установою — він досить політизований (дружина виконавчого директора УІМ Віктора Андрусіва Галина Янченко — депутатка від партії «Слуга народу». — Ред.). Це опитування не показує ніякої реальної картини спектра думок людей, що живуть на окупованих територіях. Партії «Голос» та «Самопоміч» уже виступили з заявами, які зводяться до того, що треба заморозити конфлікт і відрізати окуповані території від решти України. Це — традиційна галичанська політична ідея. Мовляв, без окупованого Донбасу державі було б легше. Тут присутній чисто електоральний розрахунок. Чим менше голосує Схід, то більше Захід матиме ваги у парламенті та впливатиме на загальну політику держави».

Ото й уся розгадка підтасовки цифр і причин махлярства.