• Точка зору

Щеплення від популізму

Валерій МАЙДАНЮК,

політолог.

vgolos.com.ua

Українці повинні пройти шоуменський етап політичного розвитку держави й обрати до державних органів співаків та акторів, аби усвідомити, що таких помилок більше не можна повторювати.

_{​Провал вистави}

КІЛЬКА місяців тому наші громадяни дали на виборах колосальну підтримку «новим обличчям», які ніколи раніше не були в політиці, а саме представникам шоу-бізнесу. Колишній актор-комік Зеленський та його новоутворена партія «Слуга народу» одержала безпрецедентну в історії незалежної України більшість. А партія «Голос» співака Святослава Вакарчука обігнала за результатами навіть чимало популярних традиційних партій, які існують вже десятки років. Багато виборців вирішили, що представники шоу-бізнесу будуть кращими за професійних політиків.

Однак через півроку роботи «нових облич» шоумени у політиці не виправдали численних сподівань різних верств населення, і рейтинги Зеленського та Вакарчука почали сповзати донизу. «Слуга народу» ще може записати до своїх досягнень кілька обіцяних пунктів — зокрема, запізнілий початок арештів деяких одіозних соратників Порошенка та половинчасте і часткове скасування депутатської недоторканності, хоча для притягнення депутата до відповідальності все одно потрібне схвальне голосування парламентської більшості. Проте про жодну серйозну реформу наразі не йдеться, якщо не називати реформою ідею продажу української землі іноземним компаніям та аграрним спекулянтам. Ціни на комуналку цієї осені будуть зростати, субсидії уріжуть на 8 мільярдів гривень. Україну полишають кілька найбільших платників податків, які переносять виробництво до сусідньої Польщі, а десятки тисяч українських працівників звільнені. Новий бюджет, ухвалений Зе-командою, заморожує на старому рівні підтримку оборонної сфери та збільшує витрати на утримання держапарату.

У зовнішній політиці нова влада також не може похвалитись успіхами. Після президентських виборів відбувся фактичний розвал міжнародної коаліції на підтримку України, а наші ключові західні «партнери» вже відкрито заграють та вибудовують відносини з Кремлем. Новий президент пропонує сумнівні мирні ініціативи з Росією та амністію бойовикам, що патріоти прямо називають капітуляцією. Чимало українців уже починають розчаровуватись у новій владі, а дехто побоюється соціально-економічних катаклізмів, які можуть спіткати країну при невмілому керівництві.

_{Байдики і помилки}

ІНША Ж шоуменська політична сила — «Голос» Святослава Вакарчука взагалі практично не виявляє жодної значимої активності після проходження в парламент. Сам Вакарчук, здається, приділяє більше уваги музичним концертам, аніж законодавчим ініціативам. Заради свого концерту в Мінську Святослав навіть раніше полишив робоче місце в парламенті. Співак пропустив більше половини парламентських засідань, а члени його партії майже не виступають із парламентської трибуни і практично зовсім зникли з інформаційного поля. Якщо громадяни голосували за партію Вакарчука як за реформаторську силу, що боротиметься за зміни в країні, то скидається на таке, наче, потрапивши до парламенту, партія забула про свої обіцянки.

Суспільство вже трохи починає усвідомлювати, що обрання на керівні державні посади співаків та акторів зовсім не є панацеєю, а, скоріше, тупиковим шляхом політичної еволюції держави. Адже нові народні обранці або взагалі нічого не роблять, або йдуть у політиці шляхом проб та помилок, незважаючи на здобутий політичний досвід попередників.

Наприклад, Зеленський хоче 100500-й раз перевірити на собі та своїй державі давню приказку, що будь-яка угода з Росією не варта навіть паперу, на якому написана, сформульовану ще німецьким канцлером Отто фон Бісмарком у позаминулому столітті. Новий український гарант не помічає навіть помилок свого попередника, який також починав президентство з прагнення миру з РФ, але ні до чого, окрім кривавої ціни за таку наївність, Україна тоді не побачила. Але Зеленський хоче ще раз спробувати домовитися з Москвою, вважаючи, що його політичний курс, заснований на ідеях 95-квартальної політологічної школи та геополітичній концепції КВН, буде якісно відмінним від невдалих спроб «старих і корумпованих професійних політиків» усіх часів і народів.

_{Треба обпектися}

БІЛЬШІСТЬ виборців не замислюються, що шоу-бізнес, можливо, навіть корумпованіший, аніж політична сфера, адже якщо відбір у політику має хоч якісь законодавчі рамки: кандидат має перемогти на виборах, — то музичні та акторські кастинги наскрізь пронизані суб’єктивними аспектами. Шлях до цієї сфери на кастингах пролягає здебільшого через гроші або через зв’язки, і талант тут відіграє одну з найостанніших ролей. Проте українські телеглядачі не заглиблюються у темні сторони шоу-бізнесу й апріорі вважають артистів «чесними». Більше того — епатажних представників цієї непрозорої сфери сприймають ще й за «реформаторів».

Мабуть, українцям належить пройти цей етап політичного розвитку, коли на найвищі державні посади обрано шоуменів, у парламенті сидять співаки та продюсери, на посади в РНБО призначено коміків, аби переконатися, що цього ніколи більше не можна повторювати. Інколи малій дитині варто дозволити обпектися, аби вона знала, що означає «гаряче».

І якщо співаки, актори та коміки за ці кілька років не розвалять економіку країни та не зруйнують остаточно зовнішньополітичний імідж держави, тоді після завершення «епохи приколістів» виборці назавжди викинуть шоуменів з державних органів назад у шоу-бізнес, де їм і місце. І єдиною не дискредитованою групою, якій довірятиме суспільство, залишаться професіонали з фаховою освітою та успішним реформаторським досвідом.