Після нас лише дрова

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Не так давно у Новомосковському районі Дніпропетровщини майже одночасно поширилися два повідомлення. Перше сповіщало про затримання чорних лісорубів, котрі майже знищили степову захисну лісосмугу поблизу села Губиниха, залишивши замість дубів, акацій, лип і кленів пеньки, гілки й тріски. Мало не місяць глумилися над лісосмугою молодики із Губинихи. Селяни били на сполох, телефонували до правоохоронців. Та все намарно: «чорних» лісорубів так ніхто і не зупинив.

ЩЕ ОДНЕ повідомлення стосувалося лісового масиву урочища Товсте, де зловмисники, не криючись, вирубали всі до одного черешчаті дуби — столітні дерева висотою до 40 метрів, занесені до Червоної книги Міжнародної організації з охорони природи.

Такі дикунсько-хижацькі винищення лісових насаджень у Дніпропетровській області не поодинокі. Вони тривають роками, про що свідчить інформація правоохоронців.

«Орудуючи у нашому лісі, чорні лісоруби спиляли майже 300 акацій, які тут же розпродали населенню на дрова, — з обуренням розповідає Микола Явтушенко — лісничий Курилівського лісництва, що у Петриківському районі. — Зловити таких зловмисників важко, бо діють вони дуже хитро. Спочатку викидають на місце злочину людей із бензопилами, які, зробивши свою чорну справу, швидко зникають. А потім приїздить «Газель» із людьми без жодних знарядь для спилювання дерев. Якщо застаємо їх тут, вони розповідають байки, мовляв, їхали, побачили спиляні акації, ось і вирішили підібрати, щоб не пропало».

Кожне подібне повідомлення прес-служби Національної поліції області закінчується фразою: «За вказаними фактами розпочато кримінальне провадження за ч.1-ю ст. 246-ї КК України — незаконна порубка або незаконне перевезення і зберігання та незаконний збут лісу». Торік на Дніпропетровщині стосовно лісових розбійників порушено понад півтори сотні карних справ, а від початку нинішнього їх налічується 247. Але заковика у тому, що у цій статистиці є несподіваний і дуже суттєвий нюанс: торік до судів передали менш як 10 справ, а цього року — 16. Тож про який коефіцієнт «корисної дії» можна говорити, тим більше що суворих вироків у тих справах, які все ж дійшли до суду, не було. Накладалися лише грошові стягнення, а от за ґрати за знищення довкілля ніхто із зловмисників не потрапив.

— Наші добровільні інспектори за викликами місцевого населення мало не через день виїжджають на місця масових вирубувань передусім полезахисних лісових смуг, — розповідає голова громадського формування «Екологічний патруль» Тетяна Лампіка. — Як правило, завжди застаємо негідників за роботою. Телефонуємо до поліції, наряди прибувають, складають акти та протоколи, затримують і супроводжують на штрафмайданчики техніку й речові докази — бензопили та сокири. А через день-два дізнаємося, що спійманих відпустили, повернувши конфісковане. Створюється враження, що поліція перехоплює зловмисників, щоб змусити їх відкупитися. А ті, відбувшись легким переляком, знову беруться за своє.

Колись лісосмуги, гаї й урочища перебували у користуванні колгоспів. На Дніпропетровщині загалом їх налічувалося 195 тисяч гектарів. Скільки залишилося нині — не відомо. Давно вже немає інстанцій, котрі вели такий облік. Але і без них зрозуміло, що добрячу частку лісосмуг уже вирубано до останнього деревця.

Моя пам’ять зберегла згадки з раннього дитинства про те, як у 1950-ті роки минулого століття колгоспники садили насадження між своїми полями. Труд цей був не з легких: усе робили вручну. Молоді саджанці поливали, підсажуючи нові там, де попередні не прижилися.

Лісосмуги перешкоджали вітрам, потокам дощової й талої води нищити посіви. Не було б їх, навряд чи зберігся б у нинішньому стані верхній родючий шар українських чорноземів. Вітрова та водна ерозії для земель страшніші навіть від виснаження безголовим господарюванням. Це добре відомо всім, хто працює на землі. Чому ж тоді фермерам і різноманітним аграрним формуванням байдуже до стану лісопосадок? Майже не переймаються їхнім збереженням і селяни, аж бігом купуючи на дрова зрубані дерева з лісосмуг. Після нас хоч потоп?

Після руйнування колгоспів степові лісосмуги і невеликі лісові галявини та гаї стали нічиїми. Ні вчорашнім колгоспникам, ні нетерпеливим реформаторам, ні претендентам у «ефективні власники» до них байдуже. Як і нинішнім орендодавцям та орендарям земельних ділянок. Посадки опинилися поза законом. Відсутність їхньої охорони і породжує свавілля «чорних» лісорубів.

Як же покінчити з таким неподобством, поки пилові бурани масово не накрили всю степову Україну?

Відповідь напрошується сама собою: лісовим масивам і полезахисним насадженням потрібні дбайливі господарі-власники. Такі спроби вже були: свого часу зелені насадження колишніх колгоспів планували передати у розпорядження місцевих лісгоспів. Але ця ініціатива завмерла, ще й не розпочавшись. Бо, як кажуть у Новомосковському лісництві, не було надано ні додаткових коштів на обслуговування сотень і тисяч гектарів розкиданих по степах лісонасаджень, ні необхідної техніки.

Працівник Петриківського лісгоспу Іван Яловий вважає, що відповідальність за стан і збереження посадок слід законним чином покласти на тих фермерів і власників — засновників аграрних формувань, які поблизу них використовують землі сільгосппризначення. Тим часом з’явилася ще одна можливість захисту лісосмуг: оскільки нинішнім новоствореним об’єднаним громадам передаються земельні угіддя й поза межами населених пунктів, то серед них мають бути і лісові масиви та полезахисні лісові насадження.

Це потрібно передовсім тому, пояснює старший інспектор громадського формування «Екологічний патруль» Сергій Арєхов, що кримінальні провадження здебільшого не доходять до суду, бо коли немає власника лісополоси, то немає й потерпілої сторони. В чиїх інтересах прокуратура має підтримувати обвинувальні висновки? Кому завдано збитків при вирубуванні нічиєї лісосмуги?

Ще такий нюанс: незаконне вирубування кількасот дерев (не на мільйон, а на кілька тисяч гривень) тягне за собою штраф 510 гривень. Що для лісорубів ці півтисячі гривень, якщо вони за тиждень заробляють десятки, а то й сотні тисяч? Винятком із цього правила є незаконне вирубування на територіях природно-заповідного фонду, де навіть за одне спиляне деревце штрафують на п’ять тисяч гривень, а можуть і до трьох років волі позбавити. Тож нинішнім об’єднаним територіальним громадам не зайве оголосити лісосмуги на своїх полях заповідниками сільськогосподарського значення.

Такий статус не буде перебільшенням, адже над українськими степами нависла загроза залишитися зовсім без полезахисних лісових насаджень. На жаль, кажуть місцеві активісти, правоохоронці, користуючись сумною очевидністю того, що незаконних лісорубів усерйоз покарати неможливо, обрали варіант кришування екологічних злочинців.

На підтвердження своїх слів Тетяна Лампіка демонструє викривальний відеоролик: у присутності екологічних патрулів наряд поліції затримує в одній із лісосмуг Синельниківського району дроворубів. А ті, сміючись в очі поліцейським, запитують: «А що ви нам зробите?» У відповідь один із правоохоронців (це зафіксовано відеокамерою!) каже: «Ви нашому шефові заносите по 15, а то й по 30 тисяч із кожної своєї вирубки. Це ваші справи, але ми зобов’язані вас затримати…».

Це відео було передано до обласного управління Національної поліції. І там і «вжили заходів»: начальника поліції Синельниківського району перекинули… начальником Новомосковського. Покарали, як ту щуку з байки Глібова.

Не переймається проблемою чорних лісорубів і прокуратура. Активісти «Екологічного патруля» таки домоглися, що постановою слідчої Синельниківського відділення поліції Катерини Тюріної їхнє громадське об’єднання було визнано потерпілою стороною кримінальних проваджень за цьогорічними злочинами в лісосмугах Синельниківського району. Таких набралося 15. Тож здавалося, що нарешті усі ці справи мають неодмінно дійти до судових слухань — закрити їх нікому не вдасться. Екологи зуміли, як кажуть, зайти з іншого боку.

І що ж? Прокурор Синельниківської прокуратури Артем Третьяков скасував постанови щодо визнання Громадського формування «Екологічний патруль» потерпілим у кримінальних провадженнях із приводу вирубування лісосмуг. Зробив це він за клопотанням заступника начальника відділення поліції — начальника слідчого відділу Синельниківського ВП Юрія Мудрака. Ці «охоронці правопорядку» не допускають до суду справи щодо розгулу чорних лісорубів на теренах Дніпропетровської області.

«Екологічний патруль» направив листи у всі можливі інстанції з вимогою залишити в силі постанови, винесені Катериною Тюріною. Втім, час минає, а відповідей нема. І навряд чи будуть.