Сім’я — як сім Я

Володимир ЛЮТАРЕНКО.

м. Ізяслав

Хмельницької області.

Один чоловік звернувся до ворожки, щоб йому погадала.

Та розкинула карти і каже:

— У вас двоє дітей.

— А от і ні! — вигукнув чоловік. — Помиляєтесь, у мене їх троє.

— Та ні, — наполягає ворожка, — це ви помиляєтесь, думаючи, що третя дитина ваша.

* * *

Ранесенько в суботу дзвонить будильник. Чоловік встає і збирається на полювання. Жінка його відмовляє:

— Ну куди ж ти підеш? На вулиці темно, холодно, вітер.

— Ні, піду. Хлопці мають заїхати, то негарно буде, як порушу домовленість, — бере рушницю і йде.

На вулиці постояв з півгодини, став мерзнути. Справді, вітер, хурделиця, хлопці не приїхали…

Вертається до хати, роздягається і пірнає під ковдру.

— Брр-р-р, ну й холоднеча!

— І не кажи, — погоджується жінка. — А мій дурень на полювання пішов.

* * *

— Ти насправді чекаєш дитину? — запитує батько дочку.

— Так сказав лікар.

— Від кого?

— А цього він не сказав.

* * *

Після довгої розлуки тітка зустрічає свою племінницю.

— Що у вас нового, люба?

— Мама народила сестричку.

— Як це, — дивується тітка. — Адже ваш татко три роки працює за кордоном і, наскільки я знаю, додому жодного разу не приїжджав.

— Так, але він часто телефонує.

* * *

Молодик питає дружину:

— Хто ж сьогодні залишиться з дитиною?       

— Давай тягнути сірники, — відповідає та. — Якщо витягнеш довгого сірника — твоя мама, якщо короткого — моя.

* * *

Чоловік прийшов на квартиру до своєї коханки.

— Нагостри, будь ласка, мої кухонні ножі, — просить та.

Коханець гострив, гострив, а потім сам собі думає: «А хто ж у мене дома ті ножі гострить?»

* * *

Якось сидять біля вікна чоловік із дружиною та ведуть між собою розмову.

— Бачиш, який у когось чоловік турботливий, навіть білизну з мотузки знімає, — каже дружина.

— Турботливий то турботливий, а білизна, між іншим, наша, — відповів чоловік.

* * *

Помираючий банкір лежить у ліжку. Його оточили родичі, спадкоємці, дружина, лікар.

— Злодії, шакали, душогуби, стерв’ятники, — хрипить помираючий.

— Ну, ще все гаразд, — каже лікар, — своїх він поки що впізнає.