• Майже дослідження

Чому ворони довго живуть

Валерій ДЕМЧЕНКО.

м. Київ.

...Чому ворони довго живуть? Кажуть, тому що споконвіку сповідують принцип: хто рано встає, тому Бог дає. Та, завжди пам’ятаючи класичне «Вороні Бог послав кусочок сиру», вірять: послав один раз — пошле ще. Вчаться пернаті і на власних помилках. Хоча б раз обдурені хитрим Лисом, більше йому не довіряють.

Ворони від природи — оптимісти. І в густий туман, і в заметіль упевнено прямують до спасенного сміттєзвалища. Якщо й не бачать, то впевнені, що воно там є і завжди буде. Принаймні доти, доки будуть люди, не розумніші за них.

Структурована вороняча громада обирає собі у вожаки не тих, хто гучніше каркає, а мудрих і досвідчених поводирів, які знають найпростіший шлях на смітник. Довіряють тим, хто успішно водив їх туди і при тоталітаризмі, і за часів перебудови, революцій і реформ.

Поки двоногі істоти підривають здоров’я у політичній боротьбі, пернаті дбають про своє цілий рік: свіже повітря, сонячні ванни, водні процедури. І не беруть у голову різних дурниць.

Ворони байдужі до блиску золота і шелесту купюр. Коли випадково знаходять на смітнику чиюсь заначку — хоч у гривнях, хоч у доларах, — папірців не беруть навіть для будівництва гнізда.

Не вкорочують собі віку сімейними чварами. Подружнього партнера не зраджують. А який сенс? Інші все одно такі ж чорні, каркають однаково, гребуться на смітнику однаково…

Зате самовіддано ростять дітей, доки ті не подорослішають. Потім не втручаються в їхнє особисте життя. Ні батьки, ні теща з тестем.

Ні він, ні вона не переймаються і проблемами власного гардероба. І влітку, і взимку в одному і тому ж вбранні. Не заздрять навіть франтуватим павичам.

Не зациклюються на будівництві «єврожитла», щоб переплюнути один одного в пом­пезності. Заморських вілл теж не будують, хоча з шенгенськими візами у них проблем немає.

Та чи не найголовніше — позбавлені необхідності дивитись олігархічне телебачення. Щоб уникати стресу, намагаються на телевізійні антени навіть не сідати. Надійну інформацію отримують виключно від сорок.

Ворони переконані, що з висоти пташиного польоту горизонти відкриваються ширші, ніж, приміром, із тонованого вікна «Мерседеса». Чули, що люди про пасажирів тих іномарок кажуть: «Ворон ворону ока не виклює» (мабуть, ідеться про імітацію безкомпромісності міжкланової боротьби при наближенні до державного корита).

Абсолютною толерантністю, щоправда, ворони не відзначаються. Білих ворон у своєму середовищі недолюблюють, але й смертельного зла їм не бажають.

Орнітологи радять і людям краще вивчати воронячий досвід. Може, колись стане у пригоді. Чого на світі не буває?