• Живи, село!

Чалбаси — «столиця» глибинки

_{Виповнилося 225 років Виноградовому Олешківського району}

Василь ПІДДУБНЯК.

Херсонська область.

ВОЛЬНИЦЯ СТЕПОВА...

Ці краї і вольницею не назвеш, бо ж українці прибули сюди, в необжиті степи Півдня імперії, не з власного бажання. Їх загнали в розтерзаний безводдям татарський аул на страждання і доконечну погибель. Але не той ми народ, не той!

Рядки з біографії

Виноградове (до 1946 року — Чалбаси) — село, центр об’єднаної територіальної громади, колишній осередок Чалбаської волості. Засноване 1794 року. Площа — 248,407 км. Розташоване за 52 км на схід від районного центру Олешки і за 70 км від Херсона. До найближчої залізничної станції Брилівка на лінії Херсон — Джанкой — 18 км.

Станом на 1886 рік у селі мешкало 4788 осіб, налічувалося 656 дворів, були православна церква, школа, 13 лавок, відбувався щорічний ярмарок.

У селі знаходиться Миколаївська церква, 1910 р., споруджена у модернізованих формах ампіру із застосуванням романського й неовізантійського стилів. Дзвіниця і купол знесені в роки радянської влади.

Уродженці села: В. К. Буланова — українська акторка, С. М. Пожарський — український радянський художник.

ПРИМУСОВУ українізацію татарського аулу найбільш повно описують Я. Кравченко та З. Поліщук в «Історії міст і сіл УРСР. Херсонська область». Ось яким був початок біографії степового села: «Заснування Чалбасів безпосередньо пов’язане з антифеодальним повстанням у с. Турбаях на Полтавщині. Влітку 1793 року повстання було придушене, багатьох його учасників у травні 1794 року відправлено під охороною солдатів у безводні таврійські степи. Одним із місць примусового оселення турбаївців власті визначили район колишнього татарського поселення Чалбасів.

Багато страждань зазнали переселенці. Щоб покарати непокірних, власті заборонили їм копати колодязі. Воду дозволялося брати лише з Дніпра, за 50 км від села. Тому в Чалбасах кухоль води, незважаючи на голод, цінувався дорожче від шматка хліба. Водою, купленою у лавочників, частували гостей; за місцевим звичаєм, породженим жахливою дійсністю, людині на смертному одрі годилося востаннє дати чистої водиці. За спробу таємно викопати колодязь чалбасівців карали — трьох селян навіть заслали на каторгу. Через кілька років жителі Чалбасів відшукали в піщаних кучугурах природну криницю, яку й дотепер називають «турецькою». Лише на початку XIX ст. чалбасівцям дозволили копати колодязі. Ціною нелюдських зусиль волелюбні, сильні духом турбаївці і їхні нащадки обжили дикий степ».

Степ цей неозорий давно вже освоєний десятками поколінь. До колишнього татарського поселення Чалбаси веде широка щойно постелена асфальтівка, а перед сільським будинком культури (для часів заснування села — дивовижа неймовірна!) розсипає кришталеві бризки… фонтан!

До поважного ювілею Виноградове набуло особливо святкового вигляду. У центрі села — як на багатолюдному ярмарку: музика, дитячий сміх, різні атракціони…

Найбільше клопотів випало, звісно, на голову Виноградівської об’єднаної територіальної громади (ОТГ) Сергія Шматенка. Сергій Вілійович очолює місцеву владу ось уже 19 років. Він один із рекордсменів на Херсонщині з перебування на виборчій посаді, що свідчить про довіру людей до свого земляка, одного із нащадків тих непокірних волелюбних турбаївців.

— Так ви тепер «столиця»! — жартома зауважуємо.

— Столиця не столиця, а крупний сільський адміністративний центр, під юрисдикцією якого власне Виноградове, селище міського типу Брилівка, села Тарасівка, Клини, Ленінка, Привітне, Мирне, — розповідає співрозмовник. — Площа територіальної громади — майже 360 квадратних кілометрів. На ній, цій території, проживає близько 12 тисяч людей, із яких понад 2200 — діти дошкільного і шкільного віку. Це більше, ніж проживає нині у такому районі області, як Верхньорогачицький. Тому можна сказати, що наша ОТГ — одна з найбільших громад в області.

— І, мабуть, одна з найуспішніших. Бо не скрізь так багато відрадних зрушень, як у вас. Зрозуміло, не лише у Виноградовому. Чи «своя сорочка ближче до тіла»?

— Ні, звичайно! — заперечує Сергій Шматенко. — Тут у нас колегіальні депутатські рішення — закон. А відрадні зрушення, звичайно, відбуваються. І відбуваються набагато стрімкіше, ніж навіть колись.

До села веде ще свіженька, як мовиться, асфальтова дорога. На центральній магістралі Виноградового асфальт простелять за кілька тижнів. Щойно тут почали добудовувати дитячий садок — дві групи і спортивну залу. І вже до кінця наступного бюджетного року (може, й раніше) важливий для села об’єкт буде зданий в експлуатацію.

— Великої уваги ми надаємо також відновленню і зміцненню матеріальної бази закладів освіти, — особливо підкреслює голова ОТГ. — На них ми пропорційно (згідно з кількістю учнів) надали загалом 6,4 мільйона гривень. Це значні кошти, і керівники освітніх закладів уже й не пам’ятають, коли такі суми виділялися. Для усіх шкіл ОТГ закупили за поданими заявками керівників шкіл комп’ютери, інтерактивні дошки, телевізори, інше обладнання, необхідне для повноцінного освітнього процесу.

— А як із медициною — «хворіє»?

— Слава Богу, здорова! У нас створений свій комунальний некомерційний медичний заклад. Всі лікарі ліцензовані й надають пацієнтам увесь спектр необхідних послуг. Стаціонар у нас однозначно буде збережений, правда, поки що не знаємо, скільки буде медиків — тут необхідні обрахунки. Але закривати ми його — і це однозначно! — не будемо.

— Торік усі урочистості в День села проходили у Виноградовому перед будинком культури імені вашого земляка, народного артиста СРСР кінорежисера Є. Матвєєва, нині — у відремонтованій по-європейськи просторій глядацькій залі. Згадаймо: колись у розвиток сільської соціальної сфери вкладали кошти колгоспи, та й радгоспи не стояли осторонь. А зараз — приватний бізнес. Яка ж тут поміч?..

— Якщо підприємець — патріот свого населеного пункту, то хіба йому байдуже, в якому стані сільські дороги, будинок культури? — запитує співрозмовник. — Виноградове — не виняток. На території громади нема великих підприємств, але є фермери, одноосібники. І вони знаходять можливості матеріально підтримувати спорт, культуру, медицину, ветеранів, школи… До таких патріотів належать багаторічний керівник сільгосптовариства «Тарасівська Іскра» заслужений працівник сільського господарства України Віктор Нагребецький, виноградівські фермери Олександр Кромп, Олександр Цілинко, Олексій Теленик… Так, завдяки благодійництву Олександра Кромпа нещодавно у Виноградове завітали знані українські футболісти — ветерани київського «Динамо». Вчетверте проводимо у себе першість області з кіокушин-карате, яка збирає щоразу понад 250 учасників. Гадаю, у майбутньому цей турнір стане ще масштабнішим, бо підтримується і місцевою владою. У нас став популярним і розвивається чоловічий, жіночий і дитячий волейбол. Є вже свої кандидати у майстри спорту України, чемпіони України з пляжного волейболу, призери міжнародних турнірів. І ми вдячні всім людям, які не стоять осторонь життя громади. Не стоїть осторонь добрих справі і компанія «Зоотехнологія». Сільгосппідприємства (це я хочу особливо підкреслити) працюють відкрито, сплачують у бюджет всі податки. А це для нас найбільша допомога, завдяки якій ми маємо можливість підтримувати і розвивати усі наші соціальні програми.

За багаторічну сумлінну працю, активну життєву позицію та з нагоди 225-ї річниці з дня заснування Виноградового Почесні грамоти облдержадміністрації і обласної ради одержали Анатолій Якович Єфимов, Марія Федорівна Теленик і Світлана Петрівна Меркотан. Голова ТДВ «Тарасівська Іскра» Віктор Нагребецький і депутат обласної ради підприємець Віктор Вєтров виділили солідні премії ветеранам праці, молодим родинам, спортсменам.

За сприяння керівництва Виноградівської ОТГ, сільських депутатів, підприємців професійні і самодіяльні артисти виступили з великою концертною програмою. А завершилися ювілейні торжества пізно увечері народним гулянням і святковим салютом.

На фото автора: голова Виноградівської об’єднаної територіальної громади Сергій Шматенко; село шанобливо ставиться до таких людей, як старожил Чалбас, ветеран праці Марія Федорівна Теленик.