Архів
П’ятниця,
11 жовтня 2019 року

№ 80 (19727)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша поштаВербиченька
  • За рубежем
Підтримали нашого воїна

ІТАЛІЯ. У Венеції влаштували акцію на підтримку нацгвардійця Віталія Марківа.

Докладніше...
Хто кого?

США. Байден уперше закликав до імпічменту Трампа.

Докладніше...
Жорсткий Brexit

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Внаслідок виходу країни з ЄС держборг країни може стати найбільшим за півстоліття.

Докладніше...
Криваве «Джерело світу»

ТУРЕЧЧИНА вдалася до військової операції проти Сирії.

Докладніше...
Новий демократичний устрій

КУБА. Вперше за останні 40 років тут відбудуться вибори президента.

Докладніше...
Вшановують лауреатів

У ШВЕЦІЇ розпочалося вручення Нобелівських премій.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Небайдужі

Допомога приходить з неба

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

На фото автора: голова ГО «Цивільний повітряний патруль» Ю. Б. Покусай з кадетами.

Коли я прошу голову ГО «Цивільний повітряний патруль» авіатора-волонтера Юрія Покусая пригадати найцікавіший епізод з їхніх вильотів у найвіддаленіші райони Харківщини задля порятунку людей, він на мить замислюється. Мовляв, усі випадки були екстраординарними, отож краще розповім про останній, який стався місяць тому.

Рахунок іде на секунди

— ТОДІ ми літали у Сахновщинський район, аби порятувати маленьку дівчинку,— каже Юрій Борисович. — Аліні ще й двох років не виповнилося. Вона випала з вікна й сильно покалічилася: переломи, черепно-мозкова травма…

Поки «швидка», вмикнувши сирену, мчала до аеродрому, доставляючи все необхідне, вони готували літачок до польоту. На це пішло трохи більше ніж півгодини. Потім взяли на борт лікаря-анестезіолога й полетіли.

Машині, аби добратися до того села, знадобилося б близько двох годин. Небесним шляхом ця відстань долається за сорок хвилин. Стільки ж часу потрібно, аби повернутися назад. Іноді не лише хвилини, а й секунди важливі для порятунку людського життя. А тут виграли дві години!

Щоправда, довелося тричі заходити на посадку. Старий аеродром біля райцентру, з якого злітала колись сільгоспавіація, дуже заріс. Сісти то сіли, а от злітати було ризиковано. Отож Юрій Борисович ножем почав зрізати цупкі бур’яни. Не відомо, скільки часу знадобилося б пілоту, щоби сяк-так «прокосити» смугу для зльоту, якби на допомогу не прийшла бригада місцевих чоловіків. Потім з’ясувалося, що це були ветерани АТО, які воювали на Донбасі в складі 53-ї ОМБр. Вони з’явилися дуже вчасно. Сьогодні життю дівчинки вже нічого не загрожує.

Авіація — сила

ПОЧИНАЮЧИ з 2016 року, відколи створено «Повітряний патруль», він урятував 35 дітей. Випадки були різні. Один хлопчик проковтнув електробатарейку. На третю добу вона пропалила шлунок і почалася кровотеча, свищ… Одинадцятирічного Сергійка з Краснокутського району вкусила гадюка, коли він із сестричкою смакував вишнями в сусідському саду. Хлопчик нічого не помітив і не відчув. Напевне, якби не сестричка, яка побачила, що від братика відповзає гадюка, то хлопчика могло вже й не бути. Сергійкові надали допомогу в місцевій амбулаторії, рятували в Центральній районній лікарні, а йому ставало зле. Отож довелося викликати повітряних волонтерів, які доставили вкушеного гадюкою до Харкова, де його чекала реанімаційна бригада.

Пан Покусай каже, що сам вигляд літака вже надає маленьким пацієнтам сил. От літали вони до Лозової, аби забрати Ярика до обласної лікарні. Коли хлопчик дізнався, що він летітиме в Харків літаком, то збадьорився:

— Вау, я найкрутіший Ярик у Лозовій,— вигукнув він.

Переважно за пацієнтами вони літають, як кажуть, до чорта в зуби, тобто у віддалені кутки області. «Коли люди дізнаються, що до них прилетів літак, то у них з’являється гордість і за державу, і за суспільство»,— певен авіатор.

Утім, їхній підрозділ санітарної авіації — волонтерський. Тобто рятують людей вони за власні або надані доброчинцями кошти. Коли Юрія Борисовича запитують, навіщо вони це роблять, адже держава їм не допомагає, він відповідає: «А ми і є держава!».

Пілоти-добровольці

ПЕРШИЙ добровольчий авіаційний загін створили люди, яким не байдужа доля держави. До нього увійшли як приватні пілоти, так і ті, хто працює в авіакомпаніях. Усі вони своїми силами, знаннями, власною технікою прагнуть допомогти Україні.

— Нас змінив 2014 рік. Ми зрозуміли, що потрібно захищати свою країну від «руского міра»,— каже Юрій Покусай.

Їхній добровольчий повітряний загін із перших днів російсько-української війни допомагав Збройним силам, СБУ, прикордонникам вартувати українську землю. На базі загону і виник у 2016 році «Цивільний повітряний патруль». Сама ідея патруля не нова. У 1941 році, під час Другої світової війни, в США було створено фундацію з такою ж назвою, аби допомагати повітряним силам.

Окрім надання екстреної медичної допомоги, сприяння ЗСУ, СБУ, Нацполіції, прикордонній службі, ДСНС, «Цивільний повітряний патруль» займається і патріотичним вихованням молоді. Для цього створено «Кадетський центр імені Дані Дідика», який налічує сотню вихованців, котрі згодом стануть пілотами, патріотами України, як їхні вчителі.

До речі, у Юрія Борисовича на уніформі вигаптувано геральдику УНР. Чоловік пояснює, що це не випадково. Сто років тому, в часи національної Української революції, в Харкові базувався окремий харківсько-полтавський авіаційний загін, який дуже добре воював з більшовицькими зайдами. Але про цю сторінку нашої історії радянські науковці воліли мовчати.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Тепер 73% проти
Читати
Кияни, готуйтеся...
Читати
Не пліткуйте за спиною
Читати
Моя хата скраю
Читати
Втомилися допомагати
Читати
Препарати відсилають
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове