Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

Малюнки Анатолія ВАСИЛЕНКА.

• Бувальщина

Феміністка

Пилип ЮРИК.

м. Запоріжжя.

СЕКРЕТАРКОЮ директора однієї з будівельних організацій стала працювати дівчина Люся, яка щойно закінчила курси стенографісток і секретар-друкарок. Перше, що відзначили в ній чоловіки, — неприступність і суворість. Окрім того, Люся завжди обурливо реагувала, коли будівельники при ній говорили щось негарне про жінок. А якщо лаялися, то дівчина червоніла, мов рак, навіть скаженіла і безапеляційно вказувала лихословам на двері.

Ця організація взялася споруджувати висотний житловий будинок. Розрівняли майданчик, завезли матеріали. Треба було вже забивати палі, але машини з таким пристроєм не було. Між собою будівельники такий пристрій називали «бабою». Отож директор, викликавши до себе Люсю, дав доручення надрукувати на ім’я свого колеги з сусіднього підприємства листа:

— Попроси його, щоб надіслав нам «бабу» для забивання паль, — сказав він секретарці, — не забудь додати в кінці: «Оплату гарантуємо».

Люся надрукувала все на фірмовому бланку й збиралася зайти до директора, але він з’явився сам, на ходу одягаючи плаща:

— Мене терміново викликають в управління. Буду після обіду.

— А листа надсилати?

— Так, дай його, я підпишу.

Директор глянув на останній рядок: «Оплату гарантуємо» й, не читаючи, підписав.

Другого дня вранці в кабінеті директора пролунав телефонний дзвінок. У слухавці — насмішкуватий голос його колеги:

— Так що чи кого тобі для забивання паль надіслати?

— Як що, «бабу», звичайно!

— А чому ж ти пишеш «жінку»?

— Яку «жінку»?

— Це вже я тебе хотів би запитати. Невже тобі наша якась сподобалася? Тоді скажи, яка саме, — будемо домовлятися.

Директор увімкнув внутрішній зв’язок і наказав секретарці занести йому копію листа. Узяв і прочитав: «Просимо вас надіслати нам 7 жовтня жінку для забивання паль. Оплату гарантуємо».