Вербиченька

Cторінку підготувала
Устина ГРЕЧАНЮК.

• Картинка з життя

Не спалося

Людмила ЧУМАЧЕНКО.

село Гулянка

Окнянського району

Одеської області.

Малюнок О. Кохана.

Серед ночі Ніну збудила задуха. Відкривши навстіж двері й вікна, вийшла надвір. Тиша навкруги… Але ось із двору сусідки навпроти почулося сердите бурчання й крякання сполоханих качок.

— ГАЛЮ, ЦЕ ТИ? — гукнула.

— Я! — почулося у відповідь. — Забула звечора качок закрити, соваються туди-сюди, спати не дають.

Галя вийшла за хвіртку, присіла на лавку під парканом і покликала Ніну.

— Посидимо трохи, все одно сон не йде. А думала добре виспатися перед вихідними…

Якийсь час жінки сиділи мовчки. Три години ночі, а на вулиці видно як удень: аж біло від місячного сяйва.

— Квасу хочеш? — раптом спитала Галя. — Холодненький, сама зробила.

Ніна ствердно хитнула головою. Поки сусідка спускалася в погріб, зайшла до своєї хати, взяла печиво, дістала з холодильника банку суничного компоту. Глянувши на булочки із сиром, куплені ввечері, прихопила й їх.

А Галя вже тягнула через подвір’я переносний столик, на якому, крім пляшки з квасом, підскакувала тарілка з нарізаним кавуном…

Квас був холодний, печиво та булочки свіжі, а кавун солодкий. Поки жінки пригощалися, в селі заспівали перші півні.

— О, мавки під місяцем граються! Ви чого тут? — над сусіднім парканом нависла голова чоловіка.

— І ти не спиш? — звернулися жінки до нього. — Квасу хочеш?

— Я зараз! — голова за парканом зникла. За якусь мить сусід уже ставив на столик тарілку з бринзою та помідорами. Не забув і стільчика.

Тим часом світало, вулиця прокидалася…

— Я так і знала, що ти сидиш тут із дівчатами! А корову хто в череду пожене? — дружина сусіда вийшла зі свого двору.

— Дівчата, не розходьтеся, — стиха попросив сусід. — Я миттю, тільки корову вижену і повернуся.

Тим часом його дружина ставила на столик миску з холодцем.

— Ось, звечора зварила, думала, може, хто до хати загляне, неділя ж сьогодні.

Холодець був наваристий і ніжний.

Вулицею одна за одною повільно ступали дві корови. Чоловік, який ішов за ними, зупинився біля компанії за столом і прискіпливо оглянув наїдки на столі.

— А чому без сала сидите? Непорядок! — сказав він.

— Принеси, то й буде, — почув у відповідь.

Чоловік мовчки попрямував до своєї хати, що була майже навпроти. Люди за столом перезирнулися: мабуть, образився.

— Та ні, Федько не з таких, — заперечила Галя. — Це його Віра зараз би нам всипала…

Металева хвіртка грюкнула, випустивши Федора з його двору. Він підійшов до стола і дістав із пакета заморожене сало, хліб, зелений часник. Сало різалося погано, тож його настругали. Тільки упоралися — хвіртка знову загриміла. Біля столу з’явилася Віра — огрядна голосиста.

— Кричу-кричу, а він не чує! Казала ж: візьми рибу, тільки-но насмажила, ще гаряченька.

Риба була смачна й соковита.

На гамір із-за парканів почали визирати й інші сусіди. Перегукувалися:

— Що там святкують?

— Чому без нас?

— Ходімо побачимо!

…Полуденне сонце зависло в зеніті й пекло нещадно. Під Галиним парканом у тіні старих вишень тягнувся довгий стіл із табуреток, ослінчиків, столиків, застелений рушниками. І чого тільки на ньому не було! І кабачки фаршировані, і пиріжки, і картопля смажена, і капуста тушкована, і…

Трохи осторонь чоловіки чаклували над шашликом. Пили пиво, квас і наливки... Говорили про життя, сперечалися, сміялися, час од часу хтось затягував пісню, її підхоплювали…

Надвечір Ніна, подрімавши, ввімкнула телевізор. Тендітні героїні безкінечного серіалу, п’ючи каву з мініатюрних філіжанок, вели світські бесіди. А за вікном гомоніли, співали — веселилися…

Ніна скрушно зітхнула: «Так спокійно все починалося: «Квасу хочеш?..».