П’ятниця, 27 вересня 2019 року № 76 (19723)
http://www.silskivisti.kiev.ua/19723/print.php?n=43533

  • Слово про сучасника

Велике починається з малого

Василь САДОВИЙ.

Закарпатська область.

На фото: Василь Ігнатишин поруч із адронним колайдером.

Кожна людина щаслива по-своєму. Наприклад, для сейсмолога із села Фанчиково Виноградівського району Василя Ігнатишина щасливою подією стало відвідування найбільшої у світі наукової установи — Європейського центру ядерних досліджень (ЄЦЯД), розташованого на кордоні Швейцарії й Франції.

ЦЕНТР був створений у 50-х роках минулого століття для спільних наукових експериментів учених різних країн у галузі фізики елементарних частинок високих енергій. Сьогодні учасниками ЄЦЯД є 23 країни, із 2013 року Україна почала вступ до цієї наукової організації і нині є її асоціативним членом.

2008-го видатною подією для наукового світу став запуск ЄЦЯД у дію адронного колайдера — прискорювача елементарних частинок. Він пролягає поблизу Женеви глибоко під землею в тунелі у вигляді кола протяжністю 27 кілометрів. Кажучи простіше, це «труба», у якій з допомогою магнітних пристроїв розганяють елементарні частинки для їхнього зіткнення. За наслідками зіткнень підтверджують або спростовують різноманітні наукові версії.

Можливо, хтось із читачів пам’ятає, скільки чуток передувало початку роботи колайдера. Зокрема, й про те, що його запуск створить антиматерію, що спричинить вселенський вибух. Антиматерію справді вдалося зафіксувати, але в такій мікроскопічній кількості, що про якісь наслідки й мови немає. Але вже можна говорити про практичну користь колайдера, хоча більшість експериментів і досліджень мають теоретичні наслідки.

Задля демонстрації досягнень науки і подальшого їх поширення серед шкільної молоді до центру організовуються поїздки науковців-викладачів. Їдуть до Женеви групи і з України.

«Мала академія наук Міністерства освіти і науки України відібрала групу із майже п’яти тисяч претендентів на поїздку, — розповідає Василь Ігнатишин. — Одним із критерієв відбору були результати власної наукової дільності та роботи з дітьми. У нашій групі були колеги з Луганщини, Маріуполя, Тернополя, Києва».

Василь Ігнатишин має понад 100 наукових робіт із сейсмології. Також Василь Васильович розробив власні програми для позашкільної освіти за технічними й екологічними напрямами. Його вихованці виходили переможцями багатьох Всеукраїнських олімпіад і конкурсів. У Києві та Ужгороді вже звикли, що найкращі роботи із сейсмології та фізики готують саме школярі з Виноградова та сіл Фанчиково й Тросник цього ж району під керівництвом Василя Ігнатишина. Свого часу він захистив кандидатську дисертацію в Інституті геофізики ім. С. І. Субботіна НАН України, є науковим співробітником цього інституту, доцентом кафедри географії та туризму Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ.

«Усі дні перебування у центрі були цікаві й насичені, — згадує Василь Васильвич. — Там працює понад три тисячі науковців, серед яких є українці. Три співробітниці стали для нас добровільними гідами — ознайомили з роботою центру і, звісно ж, показали адронний колайдер. Тут багато магазинів, кафе, інших подібних закладів. Ми здебільшого купували прилади для демонстраційних дослідів у своїх школах».

Оскільки центр розташований на кордоні Швейцарії й Франції, то гості з України пройшлися пішки у Францію. Дорогою впадали в око красиві фермерські прибудови, охайні зелені поля, швейцарські корови — ситі й чистенькі, як із реклами. Місцеві жителі їздять через кордон у Францію за дешевшим вином, а французи в Женеву на роботу, бо тут вищі зарплати.

«Поїздка до центру зарядила мене надзвичайною енергією. Я мрію взяти участь у проєкті, який дасть змогу привезти сюди наших юних «академіків». Близьке знайомство з досягненнями людської думки вражає, захоплює, перетворює талановиту молодь на фанатів науки», — переконаний Василь Ігнатишин.