Пісенька дощу

Еміль ДУБРОВ.

А я люблю осінній тихий дощ,

Що пахне прілим листям і грибами,

В дитинстві ми йому

«варили борщ»,

Аби «прийшов долинами

й горбами...»

І весело скакали між краплин,

Босоніж бігали калюжами сільськими...

На жаль, не зупинити часу плин,

І діти виростають геть «міськими».

Вже не співають пісеньку дощу,

Не бігають босоніж споришами,

А я, вже сивий, все не відпущу

Своє дитинство з теплими дощами...