• Скарби рідного краю

Зелені довгожителі

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Фото Миколи Олексієнка.

Краєзнавець та еколог Володимир Попруга із села Зубахи Ріпкинського району Чернігівської області зайнявся пошуком віковічних дерев, щоб зареєструвати їх як об’єкти природно-заповідного фонду області. Нещодавно ентузіаст відшукав чотири прадавні дуби, три з яких мають вік од 300 років. А дубу в селі Лизунова Рудня, стверджує ентузіаст, близько 500 років.

_{Дерева мають пам’ять}

НАШІ пращури вважали дерева живими істотами, здатними відчувати та запам’ятовувати. До дубів вони ставилися по-особливому — як до сакральних рослин. Діброви для них були такими ж священними, як і храми.

У давньоруських пам’ятках XI-XVII століть, зокрема в «Початковому літописі» (1093 р.), повідомляється про поклоніння наших предків «pощеніям» і «дpевесам» і про молитви у священних дібровах і гаях. В Уставі Володимира про церковні суди говориться про тих, «кто молится въ рощеньи», а в Іпатіївському літописі згадується про службу біля куща. Про це також говорить Єпископ Кирило Туровський у XII столітті і Густинський літопис.

На Поліссі дохристиянські вірування були досить сильними ще до ХVІ століття, та навіть у пізніший час старі дуби й гаї селяни вважали священними, саме тому деякі з цих вікових дерев і збереглися. Найстарішим дубом на Чернігівщині, відомим нам, є 800-річний Монастирський дуб у селі Рихли на території Мезинського національного природного парку.

На жаль, у наші дні робота з обліку та охорони багатовікових дерев майже не ведеться. Здебільшого цим займаються такі ентузіасти, як Володимир Попруга. У свої 68 Володимир Михайлович викладає в Ріпкінській гімназії та Зміївській школі, виховує лауреатів обласних і Всеукраїнських екологічних конкурсів, прищеплюючи любов до природи та науки. Також він популяризує туристичну привабливість краю.

_{Місця, які дихають історією}

ОДНЕ з них — ботанічний заказник місцевого значення Бурківщина з однойменним закинутим хутором поблизу села Коробки. Піщані землі довкола старих русел річок ущент усіяні древньоруськими городищами та дохристиянськими поселеннями. На колишньому подвір’ї хутора Володимир Попруга і знайшов стародавнього дуба (на фото).

«Округлість стовбура становить чотири метри 45 сантиметрів. Згідно з однією формулою, дереву 400 років, але через те, що стовбур дуба не має правильного кола, ми зупинилися на цифрі 350. Отже, дерево посадили в середині ХVІІ століття. У ті часи була традиція садити дуб на подвір’ї при народженні сина. Можливо, саме так було і з нашим деревом», — припускає краєзнавець.

Стан багатовікового бурківщинського дуба Володимир Попруга визначає як задовільний. «Листя не уражене борошнистою росою чи грибковими захворюваннями. Дуб ще плодоносить. Усередині нього є величезне дупло, в якому з легкістю може сховатися людина середньої комплекції, однак воно не позначається негативно на самому дереві», — пояснює він.

_{Чи вдасться зберегти?}

ЗА КІЛЬКАДЕСЯТ кілометрів од кордону з Білоруссю розташовано давнє село Лизунова Рудня. Обіч дороги в самісінькому центрі села розкинув свої віти могутній дуб.

«Можливо, це найстаріший дуб Ріпкінського району, — робить припущення Володимир Попруга. — Довжина кола — 520 сантиметрів, діаметр — 166, висота дерева — 24 метри, ширина крони зі сходу на захід — 24 метри, з півдня на північ — 23. Виходячи з цих характеристик, дубу приблизно 500 років». Можна тільки припустити, що «бачив» на своєму віку цей велетень. Козаків чернігівського полковника Мартина Небаби, військо шведського короля Карла ХІІ, партизанів Миколи Попудренка, радянські танки, що йшли форсувати Дніпро…

Поруч цього велетня ростуть ще два дуби, орієнтовний вік кожного — 350 років. Всіх знайдених зелених довгожителів науковець-ентузіаст збирається поставити на облік. Для цього він уже готує обґрунтувальну документацію. Дерева також стануть частиною науково-дослідницької роботи його учнів, а головне — є надія зберегти їх для нащадків. Та чи залишаться села чернігівського Полісся?

…Кремезні здоровані, немов мовчазні літописці, мимовільно стають свідками нової історії — спустошення поліських сіл. Колись густо заселене село Лизунова Рудня, засноване на початку 1749 року як Костіна Рудня, зараз має всього сім жилих дворів. Таких поселень на Поліссі — більшість! Пусткою стоять добротні зруби з почорнілого тесу. Вигляд такий, наче їх кидали поспіхом, утікаючи звідси…