• Село на нашій Україні

Ця співоча Мисайлівка

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Київська область.

Якщо мимохідь поглянути на відому карту XVII століття французького інженера Гійома де Боплана, то Мисайлівка на ній позначена більшим кружком, аніж сам Богуслав, тобто місто, котре якийсь час навіть було полковим.

УТІМ, історією унікальність цього села не вичерпується. Якщо прислухатися до того, як говорять місцеві, то відразу можна відчути, що вимовляють вони слова по-особливому, не так, як у довколишніх селах. Якщо в сусідніх Карапишах кажуть «ложанка», «порожок», «волосипед», то в Мисайлівці по-літературному: «лежанка», «пиріжок», «велосипед». Літеру «л» вимовляють так м’яко, що навіть у Богуславі посміхаються: «Якщо чуєте «бульо», «мольоко», то знайте, що то йде мисайлівчанин...»

Мабуть, від тієї м’якості слів і пісні у цьому селі співають з особливою теплотою. «По сей бік гора, по той бік гора....» — це нібито про Мисайлівку, адже село, що тягнеться ярами й глибокими долинами кілометрів на шість, лежить між гір. Та таких, що коли б людину несподівано із заплющеними очима перенесли в Мисайлівку, розплющивши їх, вона б подумала, що потрапила у Карпати, а не на Київщину над Россю.

У цих горах пісні линуть далеко-далеко. Особливо, коли їх виконують учасниці автентичного гурту «Росиночка». Найстаршій співачці Марії Михайлівні Запорізькій 75 років. Працювала вона в колгоспі, потім у торговельній мережі. І завжди співала. Коли у селі діяв народний хор, була там старостою, а сьогодні чи не найактивніша учасниця «Росиночки». У народному хорі співала й Марія Олексіївна Шияненко. Можна сказати, що завдяки цим жіночкам збережено пісенну душу Мисайлівки, адже вони виконують пісні так само, як вони звучали, можливо, й двісті років тому. В керівниці ансамблю Тетяни Петрівни Півторацької особлива любов до автентичної музики. Буває, що деякі пісні гурт виконує під акомпанемент баяна Олександра Анатолійовича Бербеця, без якого не обходиться жодне свято на селі.

Жителі Мисайлівки, які люблять сучасні пісні, відпочивають серцем і душею, слухаючи їх у виконанні гурту «Зорецвіт», що має звання народного колективу. Керує ним Олена Миколаївна Ткалич. У колективі співають її однофамільці батько та донька Ткалич. До речі, співочих династій у селі кілька. Окрім Ткаличів, любов до пісні передають від матері до доньки, від батька до сина Самусенки та Горобченки.

Ті жителі села, кому співати до снаги в три чи й у чотири голоси, відвідують «Елегію». В ансамблі ж «Мисайлівські забави» зібралися охочі пожартувати не лише над кимсь, а й над собою.

— Мисайлівка село дуже талановите, — стверджує директор СБК Наталія Іванівна Науменко.— А як тут не співати, коли гори, соснові ліси та ще річка Рось зі своїми порогами підспівують. Наші колективи відомі за межами не лише села, а й району.

За словами сільського голови Михайла Андрійовича Совенка, у Мисайлівці культуру завжди шанували: не тільки мали свій народний хор, а й ставили театральні вистави. Щоправда, останні сутужні роки культурна активність трішки зменшилась, а колись один з найкращих у районі будинків культури почав руйнуватися. Але сьогодні СБК знову як лялечка. Сільський голова каже, що потрібно було докласти неймовірних зусиль, аби отримати кошти на ремонт і реконструкцію закладу культури: щось профінансувала держава, десь допомогли спонсори.

Звісно, душею будинку культури є сільські артисти. Справді народні. За словами місцевих, культурне життя села почало відроджуватися, коли СБК очолила Наталія Іванівна Науменко. До цього вона багато років пропрацювала в Богуславському гуманітарному коледжі музикантом: «ставила голос», тобто вчила співати майбутніх педагогів. Тепер взялася за нелегку працю з відродження культури села. Практично щомісяця у Мисайлівці якась культурна подія, торік їх було навіть більше — 15. А ще є день села, купальські та інші обрядові свята, що відбуваються просто неба.

Знаючи, як фінансується культура у нашій країні, можна уявити, яких зусиль докладає Наталія Іванівна, аби, як кажуть, тримати планку. І не тільки тримати, а й піднімати. У планах директорки — відродження самодіяльного театру та створення дитячого хореографічного колективу. Сільська молодь має вміти танцювати, окрім цього, хореографія позитивно позначається на фізичному розвитку дитини.

Мисайлівських артистів та їхнього керівника надихає те, що молодь не тікає світ за очі з охайного, із заасфальтованими вулицями, каскадом ставків, з яких витікає річечка Рогозянка, села. За словами Михайла Совенка, у місцевій дев’ятирічці навчається 120 дітей, 42 виховуються в садку. Щороку до Мисайлівки лелеки приносять близько 20 немовлят.

На фото автора: співає «Росиночка».