• Корисно знати

Замовлю слово про шовковицю

Андрій НАВРОДСЬКИЙ.

ПІСЛЯ публікації в «СВ» (№52 (19699) від 2 липня 2019 року) матеріалу про шовковицю, багато читачів зацікавилися, чому нині в Україні не вирощують цю культуру масово, тобто у промислових масштабах. Адже ж вигідно — з якого боку не глянеш! Пам’ятаю, бабуся колись розповідала, що свого часу на землях радянських колгоспів масово висаджували деревця шовковиці — колективні господарства були зобов’язані утримувати хоча б один шовковичний сад. Виявляється, що то їм адміністративно нав’язували розвиток галузі шовківництва. Таким чином за тих часів практикувалося розведення тутових шовкопрядів, з допомогою яких отримували дорогу шовкову сировину. А хіба зараз наша країна не потребує такої сировини?

На думку багатьох, і та ж медична галузь могла б «замовити слівце» щодо промислового вирощування цієї культури. Лікарі рекомендують хворим на цукровий діабет додавати у страви змелене на порошок висушене листя шовковиці. Її висушені недозрілі плоди допомагають від проносів, а свіжий сік — при закрепах. Народний досвід, який утверджувався століттями, доводить, що листя шовковиці чинить дуже помічні дії при різних захворюваннях — заспокійливу, протизапальну, також є жарознижувальним засобом. Особливо допомагають відвари та настої листя від головного болю, запаморочень, невралгії, набряків і навіть при паралічі рухових нервів.

Настій листя. 10 г свіжого листя шовковиці залити склянкою окропу і настоювати чотири години. Випивати впродовж дня (за чотири рази по чверті склянки, четвертий — перед сном).

Ліки від гостриків для дітей. Заварити два-три подрібнені листочки шовковиці склянкою окропу. Коли охолоне, робити з нього клізми і давати пити як чай. Якщо є якісь перестороги щодо клізм, то можна обмежитися лише вживанням чаю.

Відвар коренів шовковиці помічний при нирковій недостатності та імпотенції. Щодо останньої проблеми (чоловічої слабкості), то через століття передається рецептура приготування сиропу, складниками якого є шовковиця і мед. Лікували недугу таким чином: 1 кг свіжих або півкілограма сухих ягід кип’ятили протягом 30 хвилин з півлітра води. Суміш, яка утворювалася, виливали в інший посуд, додавали ще півлітра води і знову кип’ятили 30 хвилин. Останню воду зливали, утворену масу клали у воду першого кипіння, перетирали, щоби вона стала в’язкою, додавали 300 г меду. Всю ту масу ще раз доводили до кипіння, охолоджували і перекладали в скляний посуд. Вживали по чайній ложці двічі на день через годину після їди. До речі, китайські цілителі рекомендували приймати цей бальзам як чоловікам, так і жінкам після 45 років.

Не можу зрозуміти, чому, але шовковицю у нас звикли споживати більше свіжою і консервації з неї мало хто заготовляє. Наші предки були трохи мудріші за нас і колись навіть борошно робили з висушеної шовковичної ягоди, вважаючи його чудовим продуктом. Також варили мармелад, желе, варення, сиропи, сушили для компотів та киселів. І взагалі, для декого хочу відкрити секрет: шовковиця — це витриваліший і розповсюдженіший родич інжиру.

Отже, як дізнаємося, шовковиця є і надзвичайно цінною лікарською рослиною. То чому ні в кого з підприємців до цього не дійшли руки? Чому промисловці не використовують таку смачну сировину для приготування консервів? Які підказки ще потрібні?

Цікаві факти

ІСНУЄ напівміфічна історія про те, що виробництво шовку раніше трималося правителями Піднебесної в найсуворішому секреті і нікому під загрозою смерті не дозволялося вивозити за межі держави личинки шовкопрядів (з їх коконів впродовж кількох тисячоліть виробляли знаменитий китайський шовк) і насіння шовковиці. Відзначився тут, стверджують деякі джерела, всюдисущий Марко Поло, якому вдалося вивезти і насіння, і личинок. Заховав він їх начебто у дорожньому ціпку, на який спирався.

В Україні (в Києві і в Харківській губернії) масово саджати шовковицю почали за наказом царя Петра І. До царського двору тоді готували запашний сік, яким лікували застудні захворювання, ангіну, запалення легень. Найбільше Петру І смакував міцний золотистий тутовий напій, який повертав здоров’я хворим, молодість — старим і… звеселяв серце сумуючим. Є свідчення істориків, що перша шовковична плантація була висаджена у Видубицькому монастирі (до сьогодні жива остання шовковиця цієї плантації!). За тих часів, до речі, вирубування дерев шовковиці каралося смертною карою.

У східних країнах і в Середній Азії тутове дерево вважається священним. З його кори роблять амулети і обереги. Саме під шовковицею на вулиці біля будинку ставлять стіл, за яким збирається вся родина, адже злі сили і духи не підходять близько до шовковиці, а значить — всі члени сім’ї тут у безпеці. Ці традиції шануються донині.