Фотофакт

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

У ХАРКОВІ на майдані Свободи, а також у Львові, Києві, Дніпрі та Одесі вшанували пам’ять українців, знищених у часи «Великого терору» в сталінських катівнях ГУЛАГу. Дві години зачитувались імена вихідців з України, похованих в урочищі Сандармох у Карелії.

Майже 700 наших співвітчизників були вбиті у Республіці Карелія 1937 року. Серед них і понад 70 харків’ян, що їх організатори акції згадали поіменно.

— Драматург Микола Куліш і режисер, творець нового українського театру Лесь Курбас, за переказами, були зв’язані спина до спини, щоб заощадити набої, і розстріляні однією кулею, — розповідає страшні подробиці одна з організаторів акції в Харкові Вікторія Склярова. — Більшість людей застрелив власноруч капітан Матвєєв, який за «важку» працю отримав премію — радіолу й путівку на курорт, аби підлікувати пошарпані нерви. А загалом, якщо полічити всіх знищених за колючим дротом концтаборів ГУЛАГу (Головне управління таборів) українців, то їх набереться кількасот тисяч осіб.

Коли відвідуєш подібні акції, то, подумки занурившись у минулі часи, неодмінно запитуєш себе, чи можлива сьогодні реінкарнація минулого, повернення до тоталітарних практик. Особливо гостро постало це питання після того, як більшість українців віддала владу в країні фактично одній партії. Можна, звісно, скористатися цим задля швидкого завершення реформ, а можна задля помсти опонентам, власного самозвеличення чи збагачення себе і наближених.

— Широке інформування людей про події минулого і є запобіжником від тоталітаризму, — певна учасниця акції Марія Тахтаулова.

На фото автора: Харків, майдан Свободи. Читаються списки Сандармоху.

Продовження теми на 5-й сторінці.