Архів
Вівторок,
6 серпня 2019 року

№ 62 (19709)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Соняшник
  • За рубежем
Палають зелені легені планети

РОСІЯ. Дим від палаючих сибірських лісів досяг території Аляски і західного узбережжя Канади.

Докладніше...
Щит Євфрату-2

ТУРЕЧЧИНА. Реджеп Таїп Ердоган анонсував нову збройну операцію на півночі Сирії.

Докладніше...
Ще й будуть неосудні

США. У штатах Техас і Огайо упродовж доби сталися два масові розстріли людей.

Докладніше...
Визначилися з датою

У БІЛОРУСІ визначилися з датою президентських виборів.

Докладніше...
Суперечливий закон

КИТАЙ. У Гонконзі — нові масові протести.

Докладніше...
Політичний компроміс

СУДАН. Військові та опозиція підписали попередню конституційну декларацію.

Докладніше...
Жебракування  за ліцензією

ШВЕЦІЯ. Місто Ескільстуна стало першим муніципалітетом, який запровадив дозволи на жебракування.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • З інших видань

Горе переможцям

Павло КАЗАРІН,
публіцист. nv.ua.

Володимиру Зеленському не позаздриш. Відтепер у нього немає шансів кивати на обставини. У легендах, що гуляють містом, стверджується, що рішення йти в політику Володимир Зеленський ухвалив після заборони серіалу «Свати». Політика втрутилась у справи шоу-бізнесу, і шоу-бізнес вирішив відповісти. Втім, кажуть, стартові амбіції зводилися лише до 3—4-го місця на президентських виборах і до 10% — на парламентських. Але щось пішло не так.

ТЕПЕР у його розпорядженні самостійна більшість. Безпрецедентний рівень підтримки. Шанси на редагування Конституції. Український виборець зробив усе, про що його просив Володимир Зеленський. І тепер президенту доведеться віддавати борги.

Українські громадяни голосували не за політичну партію «Слуга народу». Давайте чесно — її просто не існує. Це зібрання не знайомих між собою людей, багато хто з яких є носіями протилежних цінностей. Люди голосували за самого Зеленського. За власну мрію про ліпше життя. За світле майбутнє і проти всього поганого.

Ставка спрацювала. Нове перемогло старе. Володимир Зеленський одержав усе, про що тільки може мріяти політик. І в цьому ж його трагедія.

Бо тепер не вдасться списати ненастання епохи щастя на підступні дії парламенту. Не вдасться перевести стрілки на уряд. Не вдасться звинуватити в усьому партнерів із коаліції. Володимир Зеленський може не озиратися на систему стримувань і противаг, тому що цієї системи більше немає. Відтепер все у країні — його персональна відповідальність.

Перші місяці ще можна списувати негатив на опір старої системи. Влаштовувати на камери розноси чиновникам. Телефонувати безпосередньо мерам і головам облрад. Вимагати відставок і заяв «за власним». Але рано чи пізно президенту доведеться зануритись у реальність із головою. І тут на нього чекає низка відкриттів.

Наприклад, те, що українські проблеми породжені не тільки саботажем чиновників. Їх причини ховаються не тільки у старих корупційних схемах. Те, що прирікає країну на її нинішнє існування, — це тканина суспільного договору. В рамках якого громадяни хочуть жити не за законом, а по справедливості. І кожен цю саму справедливість готовий трактувати на свою користь.

Володимиру Зеленському належить виявити, що українські громадяни хочуть несумісного. Низьких податків і високих пенсій. Боротьби з корупцією і топ-чиновників, які живуть на зарплату рядового «бюджетника». Низьких тарифів і європейських стандартів.

Йому належить дізнатися, що з України не вдасться побудувати Німеччину. З тієї ж причини, через яку не вдалося стати Німеччиною сусідній Польщі. Варшава почала проводити реформи майже тридцять років тому — і все одно приречена залишатися в позиції того, хто наздоганяє, відносно Берліна. На її тлі українські мрії про одномоментне потрапляння у «перший світ» досить наївні.

Володимиру Зеленському належить дізнатися, що реформи не обов’язково бувають популярними. Що будь-яка успішна економіка — це насамперед простір чесної конкуренції. Що український виборець здебільшого сприймає реформи як скорочення витрат і зростання доходів. А боротьбу з корупцією — нерідко як боротьбу з багатими.

Йому доведеться виявити, що українські олігархи мають у власності ресурси, порівнянні з тими, які є в розпорядженні держави. Що боротьба з фінансово-промисловими групами загрожує діями у відповідь. Йому доведеться дізнатися про регіональних баронів і феодальний характер відносин.

Йому випаде з’ясувати, що мир на Донбасі залежить лише від волі Кремля. Що будь-які вияви лояльності сприймаються Москвою як недостатні. Що Кремль готовий бачити Україну тільки як кумедний етнографічний елемент в імперській палітрі. А її громадян — як регіональний різновид «єдиного народу», котрий просто смачно куховарить і непогано співає.

Володимир Зеленський приречений дізнатися, що Україна — це бідна країна Східної Європи. Стабільність якої багато в чому залежить від лояльності західних кредиторів. І що гроші Києву готові давати під цілком конкретні зобов’язання. І багато які з них зовсім не вписуються в обивательські очікування.

Великою мірою президент приречений опинитися на роздоріжжі. Він зрадить або очікування своїх виборців, або інтереси країни. У першому випадку його рейтинг дуже швидко піде в піке. Або він може поборотися за народну любов — і розплатиться за неї майбутнім країни.

Але хоч який варіант Володимир Зеленський не обрав, перекласти провину не вийде.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Пильнуватимуть
Читати
Святкуватимемо день народження держави
Читати
Премії «опрацьовуються»
Читати
Показують результат
Читати
Працювати — легально
Читати
Де межа цинізму?
Читати
За імпортом відстаємо
Читати
Оренда — як у Європі
Читати
«Саркофаг» своє відслужив
Читати
Запасаємося газом
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове