• Точка зору

Формула пенсійної несправедливості

Станіслав СНІДЕВИЧ.

м. Київ.

НАПРИКІНЦІ 2018-го міністр соцполітики Рева переконував, що вихователь дитячого садка отримує мізерну пенсію через низьку зарплату. Сам, мовляв, винен. Насправді міністр приховує правду. Згідно зі статтею 57-ю Закону «Про освіту» посадові оклади працівників загальноосвітньої і професійної шкіл не мали бути нижчими від середньої зарплати працівників промисловості. Просто влада ігнорувала цю статтю, призупиняючи її дію постановами Кабміну, посиланням на брак фінансування. Законом про бюджет на 2008-й ця стаття взагалі була вилучена, і оплату праці працівникам освіти почали здійснювати на основі єдиної тарифної сітки. І якщо затим зарплата вчителів, медиків повільно, але зростала, то пенсії, призначені з найнижчої зарплати, залишились найнижчими.

Система індексації і перерахунків, закладена в Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», дала можливість працюючим пенсіонерам зробити перерахунок, але додала проблем: вони отримали додатково перераховані коефіцієнти зарплати, занижені у порівнянні з первісними коефіцієнтами. У майбутньому це стало засобом маніпуляції. Тож після осучаснення пенсій 2005-го одним перераховували пенсії, застосовуючи первісний коефіцієнт зарплати, а для тих, що мали два коефіцієнти зар­плати, застосовували занижений. Це не тільки несправедливо, це не відповідає здоровому глузду.

Якщо нині осучаснити реальні пенсії, враховуючи ріст середньої зарплати, результат буде інший, справедливий. Такий же правильний результат отримали б, якби застосували первісний коефіцієнт зарплати, всім осучаснили пенсію, зароблену в працездатному віці. За незаконне збагачення посадовців не можна притягувати до відповідальності — на їхній захист піднялися народні депутати, Конституційний суд. А за мільйони пенсіонерів, в яких нахабно відібрали зароблене, немає кому заступитися. Влада не налаштована піднімати до справедливого рівня пенсії.