![]()
Арсенал для діда Ірина ДІДЕНКО. с. Нехвоща Новосанжарського району Полтавської області. Вранці дід зубні протези миє-протирає, А бабуся дивиться та й чемно питає: «Де ти, діду, вже зібрався, нагострив знов лижі, Чи дівчата вже чекають, чи вовки там хижі?! Ти ж казав, що болить спина, поперек і руки, Ну навіщо кудись їхать і терпіти муки?!» Дід сказав: «Мовчи, старенька, — арсенал збираю, Іду в Київ і парламент покусати маю, Бо вломили такі ціни, що терпіть несила, Мерзну так, що вже не знаю, чи є кров у жилах, Світло рідко я вмикаю, не вмикаю газу, Як вмикну, то хліба зможу купить в місяць раз!!! От поїду і спитаю, як у світі жити, Доки буду я державні злидні ці терпіти?! Їм у очі подивлюся, про все розпитаю, І якщо не схаменуться — усіх покусаю!!!» Баба винесла протези: «Бери і мої! Твоїх вистачить кусати десь десятки три... Дати оголошення про це в селі маю, Іще сотню я протезів тобі назбираю!!!» |