• Втрата

Відійшов у Вічність Віктор Мусіяка

Редакція газети «Сільські вісті».

«ВІН ВРАЖАВ простотою і рівністю. Пам’ятаю, як я їхав із закордонного відрядження і в аеропорту зустрів Віктора — без нікого, без нічого. Лише сумка з костюмом на плечі. І це заступник голови Верховної Ради України!» — сказав суддя Конституційного суду України доктор юридичних наук Микола Мельник.

Таким був, таким залишиться у пам’яті всіх доброчесних українців відомий вітчизняний політичний діяч, автор близько 120 наукових праць, один з авторів Конституції України Віктор Мусіяка.

У понеділок, 22 липня, на 74-му році життя його не стало: серце…

Майбутній співтворець Основного Закону України народився 28 червня 1946 року в Миколаївській області. У 1973 році закінчив Харківський юридичний інститут, там же почав викладацьку діяльність. З 1983-го по 1996 рік був завідувачем кафедри цивільного права, проректором Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого. У 2000-2002 роках завідував кафедрою галузевих юридичних наук юридичного факультету Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Народний депутат України 2-го скликання з квітня 1994-го по квітень 1998 року. З листопада 1995 року по червень 1996-го був постійним представником Президента України у Верховній Раді України. На виборах 2002 року знову потрапив до Верховної Ради за списками блоку «Наша Україна», до якого належала і очолювана ним партія «Вперед, Україно!»

В останні роки був науковим консультантом Центру Разумкова, а також входив до складу конкурсної комісії, яка висунула кандидатів на посаду директора НАБУ.

В одному з інтерв’ю незадовго до смерті Віктор Мусіяка був, як завжди, принциповим, відвертим, чесним перед співвітчизниками: «Взагалі у нас ще повністю не сформоване громадянське суспільство. У 1990-х його не було тим більше. Народ пострадянської України чекав на рішення влади в інтересах держави. Натомість влада в цей час пішла в інший бік і робила все у своїх інтересах. Через недосформованість громадянського суспільства, неприйняття ним дій влади набуває хвилеподібних форм, які виплескуються у «майдани».

Але суспільний розвиток має набути не хвилеподібного накопичення обурення владою, а сталого усвідомлення відповідальності за державу широкими прошарками населення, розуміння норми Конституції, що саме народ є джерелом влади. Люди мають зрозуміти, що вони мають контролювати владу, змушувати її діяти відповідно до Конституції. Інакше ми будемо йти тим самим хибним шляхом».

Це — як настанова і заповіт Віктора Мусіяки — передовсім тим, хто щойно прийшов до влади, не маючи ні політичного досвіду, ні патріотичних позицій, хто далекий від усвідомлення своєї місії — може, й історичної…

Вічна пам’ять Українцеві, котрий уболівав за долю суверенної держави так, як повинні вболівати її самовіддані Будівничі.