• Бувальщинка

Аж надто сухий закон

Пилип ЮРИК.

м. Запоріжжя.

АНТИАЛКОГОЛЬНА кампанія Горбачова й Лигачова була в розпалі. Людей тоді всіх одразу намагалися зробити непитущими. Але ж, як кажуть, якщо собака звик за возом бігати — він і за саньми побіжить. А народному винахідництву й кмітливості не було меж. Переважна більшість тоді тільки робила вигляд, що не п’є...

Не можу забути й співбесідника в автобусі, який розповів, що в їхньому селі колгоспний парторг, віддаючи дочку заміж, наполіг, щоб весілля було тільки безалкогольне. Діватися нікуди — він повинен був показувати гарний приклад односельцям. Для такого випадку найняв навіть досвідченого в цій справі тамаду аж із обласного театру.

На столах і справді був квас. Його весело наливали у склянки й піднімали за щастя і здоров’я молодят. Те саме робив і культпрацівник — організатор свята, закликаючи народ випити за новостворену родину, гарно співати й танцювати, хоча й наливав собі з окремої каністри...

За годину-півтори всі присутні на весіллі помітили, що тамада вже й язиком не поверне. Тоді бадьорі хлопці перевірили каністру. З’ясувалося, що в ній був... звичайнісінький коньяк. І тоді розлючений натовп накинувся на культпрацівника. А той уже набрався до чортиків і не зміг навіть вчасно втекти. Тому його з-за столу потім винесли... санітари «швидкої допомоги».

Поведінка тамади не була випадкова. Це копія тодішньої політики компартії: одне говорили, інше думали, а третє робили.