• Природа і ми

По заячих слідах

Михайло
ХАЩІВСЬКИЙ-ГУЙ.

Львівська область.

ЇХАВ я серед ночі із сином Русланом автомобілем із Турки додому у Самбірський район. Несподівано на дорогу із лісу вистрибнув заєць і став, наче укопаний. Руслан пригальмував, засигналив, і косий помчав у рідну стихію.

По заячому сліду крокувала лисиця. Несподівана завада зупинила переслідувачку. Вона сердито затанцювала у світлі фар, ніби хотіла сказати: «Чого стоїш? Їдь собі геть! Не заважай полювати, бо я така голодна, що аж в очах темніє! Вже годину бігаю за цим косооким, а ти мені дорогу перекрив!»

Минає хвилина, друга, третя. Нарешті лисиця кидається в кущі. Вона не бігла, а немов летіла над землею, ледь торкаючись її своїми тоненькими ніжками. Очевидно, натрапила на іншу здобич.