• Людина і її справа

Сонячні грона дарують амбітні плани

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

На фото Миколи Олексієнка: Артем Севастьян та Леонід Ющенко під час весняного загартування саджанців винограду.

Ще донедавна виноградарство і Чернігівщина здавалися несумісними. Підприємці з містечка Остер вирішили зламати ці стереотипи. Посадивши загалом понад 200 сортів винограду, вони відібрали кілька для подальшого промислового вирощування.

ПЕРШИЙ гектар свого винограднику Леонід Ющенко та Артем Севастьян заклали два роки тому, а минулого літа вже смакували налитими придеснянським сонцем гронами. На зиму кожен саджанець прикрили й утеплили, тож вони перезимували добре. З огляду на нинішній стан десертних сортів підприємці очікують навіть за найгіршими прогнозами отримати хороший прибуток.

Леонід Ющенко, який нині відповідає за агротехніку, ще донедавна і подумати не міг, що вирощуватиме виноград. Кілька років тому друзі, знаючи про його успадкований від батька хист до садівництва, подарували саджанець винограду Августин. Прикопавши лозу, чоловік про неї й забув, тому дуже здивувався через два роки, виявивши кілька здоровенних грон солодких ягід. Ось тоді й прокинувся у нього справжній азарт до виноградарства.

Минуло небагато часу, і в Леоніда Леонтійовича біля хати на 15 сотках росло вже 120 (!) сортів винограду. «Коли я взявся за цю справу, всі навколо підсміювалися, — згадує. — Нікому й на думку не спадало, що і в наших краях може визрівати пристойний виноград — кожне гроно вагою по кіло-граму-півтора».

Втім, сам по собі такий виноград не виросте. То ціла наука, знають із власного досвіду остерські підприємці. Задля того, щоб зайве не витрачатися на саджанці, вони вирішили виростити їх самостійно. Ще з осені нарізали лозу, яку зберігали в погребі. В лютому обрізали пагони, залишивши дві-три бруньки, вимочили і поставили у воду. «Важливо стежити за тим, щоб спочатку розвивалося коріння, а вже потім сам пагін, — веде далі Леонід Ющенко. — Треба, щоб температура води біля корінця була 25 градусів, а на поверхні — градусів вісім!»

Перед тим як саджанці потраплять у землю, їх загартовують — виносять у теплі, але похмурі дні, щоб на листя не потрапляли сонячні промені. Спочатку хвилин на 15, затим щодня цей час подовжують. Так поступово два-три тижні саджанці привчаються до сонячних променів. За місяць до висаджування треба викопати ямку і засипати субстратом: перегній або пріле листя перемішати з попелом і залити водою. На компост насипати родючого ґрунту, витримати чотири тижні й тільки тоді висаджувати виноградну лозу. Словом, підсумовують виноградарі, з саджанцями клопоту майже стільки, як і з дітьми.

— Зате перспективи подають надію, — переконує Артем Севастьян. — Цього року закладемо ще один гектар розсадника, а надалі плануємо розширити його до 10 гектарів. Маємо амбітні плани — створити найбільший в області виноградник.

Підприємці планують вирощувати столовий виноград і кишмиш. Уже є попередня домовленість із житомирськими оптовиками-закупівельниками. Остерський виноград також викликав зацікавленість у білорусів. Отже, попит є.

Артем Севастьян та Леонід Ющенко нині готуються до сертифікації та експертиз, адже вирішили вирощувати свій виноград без застосування хімії, тобто за органічними технологіями. За їхніми прогнозами, через два роки покриються всі витрати. Далі матимуть тільки чистий прибуток.

— 20 років тому в нашій поліській зоні вирощувати виноград здавалося неможливим: клімат не той, — каже Леонід Ющенко. — Але нині це реально, бо особливої різниці в кліматичних зонах уже немає. В нас добре дозрівають ранні, ранньо-середні та середньопізні сорти. Для власного саду рекомендую урожайний кишмишний сорт «Юпітер», який витримує 27 градусів морозу. Для «лінивих» підійде сорт «Августин» — він плодоносить за будь-яких умов.

Отже, маємо надію, що невдовзі у Виноградному кадастрі України з’явиться й Чернігівщина, а підприємці краю зможуть отримувати урядові дотації, як їхні колеги з південних областей.