• Мандрівка в дивосвіт

Сонячні кошички з медком

Уже на луках та сонячних схилах пагорбів буяє ясно-зелена травичка. Повсюди на осонні з-поміж її стебелець випинаються кущики з суцвіттями «сонечок» із жовтогарячими пелюстками на струнких і м’ясистих ніжках, облямовані вишукано вирізьбленими листками.

ЦЕ кульбаба. Цієї пори вона особливо милує око. Та, крім краси, ця рослина має й великий життєлюбний характер. Бо не вибаглива до ґрунтів, росте повсюди, надто на осонні. А ще, скільки б її не витоптували люди та не поїдали тварини на пасовищах-луках, вона все одно ростиме. Довге міцне коріння дає їй можливість швидко відродитися — за лічені дні.

Втім, у людей досить складні стосунки з кульбабою. Бо і любуються нею, і водночас часто винищують. Як-ось на городах чи полях. Бо вона загарбує землі й витісняє з них інші, тендітніші, рослини. Проте на тих же луках чимало від неї й користі. Особливо весняним комахам. Адже кульбаба — медонос. Не вельми який, але ж зацвітає саме тоді, коли інших квітучих рослин іще мало. Тому бджоли радіють їй. Для них о цій порі кожна квітка кульбаби — це такий собі «кошичок із медком».

До того ж це ще й вельми цілюща рослина, яку знав іще один із батьків медицини знаменитий Авіценна. А стародавні греки і римляни навіть уклали лікувальні властивості рослини в її назву — «тераксакум офіцінале». Перше слово — грецьке, означає «заспокійливий», друге — латинське, «лікувальний». Римські воїни-легіонери увечері після виснажливого походу обкладали ступні листям кульбаби, яке живило і тонізувало стомлену шкіру і гоїло дрібні ранки…

Ще увесь травень і червень квіти-сонечка тішитимуть око на луках, галявинах та схилах. До речі, за ними можна не лише передбачати погоду, а й визначати час. Наприклад, перед похмурим днем квіти повністю не розкриваються, а за гарної погоди ще й прокидаються дуже рано, годині о шостій, а «вкладаються спати» — закриваються — вдень, годині о третій.

…Із часом, коли літо вже буде в розпалі, невидимий художник перетворить кульбабові квіти-сонечка на пухнасті білі кульки. Тоді навіть легенький вітерець підніматиме з них рідесенькі хмарки пушинок, залишаючи на квітконіжках кумедні «лисі» голівки.

Якщо впіймати таку пушинку і уважно її роздивитися, можна побачити довгу ніжку, на одному кінці якої прикріплений парашутик, а на іншому — гостре сім’ячко, яке, мандруючи за вітром, знаходить собі нове місце поселення. Цікаво, що парашутик із насіниною не тільки далеко літає, а й опускається точно вертикально, завдяки чому сім’ячко завжди встромлюється в землю гострим кінчиком. Учені довго вивчали цю властивість кульбабових пушинок і добуті знання використали при створенні приладів для ряду літальних апаратів.

До речі, парашутики в усіх кульбабок однакові. А от барви суцвіть різні. Тільки в Україні росте 250 видів цієї рослини! Серед них є і білі, і червоні, і пурпурові, і навіть лілові. Друзі, може, і ви знайдете такі й упізнаєте в них рослинки із дуже життєлюбним характером, які одними з перших дарують комахам медок, — кульбабки.