Перші кроки. Перші спотикання

Михайло ГУБАШ.

Вже наступного дня після завершення другого туру президентських виборів соратники переможця відзначилися заявами та промовами щодо подальших дій «молодої команди» на чолі зі своїм лідером. Проте окремі пасажі спікерів Зе!команди викликали в суспільстві не тільки запитання, а й здивування аж до гнівних випадів із боку опонентів і частини експертів.

ЗДИВУВАВ, зокрема, представник команди Зеленського Олександр Данилюк (екс-міністр фінансів в уряді В. Гройсмана). «Ви знаєте, що питання тарифів не перебуває у сфері компетенції президента, — заявив він у коментарі «Українській правді». — Що ми зараз бачимо? Те, що газ для населення коштує дорожче, ніж для бізнесу. Тобто, звичайно, коли президент заступить на свою посаду, він підніматиме це питання досить принципово перед урядом. Так, це відповідальність уряду».

Як розуміти ці слова? Таке враження, що член «молодої команди» відразу хоче зіскочити з дуже непростої і болючої для людей теми. Мовляв, і я не я, і проблема не моя, тобто не нового президента. Щось подібне ми вже десь чули.

А як же народ, слугою якого пообіцяв бути Володимир Зеленський? Чи обіцянка — цяцянка? Тож радійте, люди.

До речі, за результатами опитування Київського міжнародного інституту соціології, проведеного з 9-го по 14 квітня, більшість опитаних українців вважають, що новообраний президент передовсім має знизити тарифи на комунальні послуги. «Та ні, — вустами свого представника відповідає новообраний. — Питання тарифів не перебуває у сфері компетенції президента... Це відповідальність уряду».

Ось вам і слуга. Мало того, що член команди наперед намагається звільнити свого шефа від виконання обіцянок і розв’язання чи не найважливішої для людей проблеми, так іще й бреше. Або ж просто некомпетентний у цій сфері. Принаймні це на пальцях, тобто з посиланням на статтю 113-ту Конституції України і статтю 49-ту (п. 6-й) Закону про Кабінет міністрів України розтлумачив відомий політконсультант Михайло Чаплига. І підсумував: «Таким чином президент має ВСІ повноваження впливати ПРЯМО на встановлення тарифів». Подальші коментарі, як то кажуть, зайві.

Стосовно іншого очікування виборців — притягнення до відповідальності представників влади за скоєні ними корупційні злочини — той же О. Данилюк сказав: «Стосовно саджань. Що може зробити президент? Він не втручатиметься в процеси і не заважатиме антикорупційним органам робити свою роботу. Сам він не може саджати чи не саджати людей — тоді він нічим не відрізнятиметься від старої системи... Тому ще раз: у президента не буде кнопки посадити чиновників, але він забезпечуватиме умови, щоб право-охоронні органи і суди займалися своєю роботою».

І як ці слова одного зі спікерів команди Зеленського співвідносяться з одним із передвиборних гасел кандидата в президенти, на яке «клюнуло» чимало виборців: «Весна прийде — саджати будемо»?

А-а, зрозуміло: то була не обіцянка, а звичайний жарт. Чи не так? А може, Гройсман поплутав?

Отже, що маємо: тарифами при новообраному президентові займатиметься уряд, а «саджаннями» — правоохоронні органи і суди. За такою логікою вирощуванням урожаю за правління нового президента опікуватимуться селяни, виготовленням промислової продукції — робітники, зовнішньополітичними відносинами — дипломати і т. д., і т. п. А чим займатиметься сам президент? Делегуванням своїх повноважень усім вищеназваним? Чи й надалі просто жартуватиме?

Якщо ж серйозно, то така позиція несерйозна. Маю на увазі словесні маніпуляції-«відмазки» одного з найближчих соратників нового гаранта. Ви ж, «молоді», хочете відрізнятися від «старих», а в цьому разі чимось нагадуєте нестримність першої заступниці голови ВР і членкині БПП Ірини Геращенко, яка кілька разів вилазила поперед батька з передчасними і недоречними заявами у Фейсбуці, які, як виявлялося пізніше, зовсім не відповідали курсу партії. Ну так то ж пані Ірина — емоційна жінка, а тут вже майже державний муж, котрий мав би бути розважливим і стриманим на язик. Та де там! Граблі, вони такі.

Ще один спікер виборчого штабу Зеленського Дмитро Разумков, кажучи про ще одну пекучу для народу ситуацію — досягнення миру, заявив, що це тривалий процес і ніхто не має можливості завершити війну завтра. Схоже, так воно і є, але ж відповідні обіцянки були, і виборці, голосуючи за ЗЕ, сподівалися, зокрема, й на досить швидке встановлення миру.

Втім, не все так погано в нашому домі. Ще раніше Д. Разумков наголошував, що єдиною державною мовою в Україні є українська, але її розвиток має бути не за методом батога, а за методом пряника. Оце вже краще, хоча й не нове — згадаймо хоча б підвищену зарплату вчителів російської мови в Радянській Україні і «братніх республіках» СРСР.

До речі, дружина В. Зеленського зізналася, що він активно вивчає державну мову, аби вільно володіти нею. В цьому питанні Володимир Олександрович обрав правильний шлях. Вчити українську необхідно. Й не тільки мову. Та бажано ще й без спотикань. Щоб не було приводу критикувати новообраного президента після його інавгурації.

P.S. До 1 травня ЦВК має завершити підрахунок голосів за протоколами з мокрими печатками і оголосити остаточні результати другого туру. Після цього результати мають офіційно опублікувати в газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр». Потім за узгодженням із Володимиром Зеленським Верховна Рада має схвалити постанову про призначення інавгурації нового президента. За даними ЗМІ, у штабі пана Зеленського раніше припустили, що вона може відбутися 28 травня. А за законом це може статися не пізніше 3 червня.