• Хліб насущний

Кум

Іван КИСЛИЦЯ.

с. Руданське

Шаргородського району

Вінницької області.

Лелека у болоті зранку

Шука поживу для малят.

— Іди і принеси нам жабку,

Бо дітки їстоньки

хотять, —

Сказала татку лелечиха.

Пішов лелека по воді,

Але усюди, як на лихо,

Лише осоки молоді.

Ніде не чутно «ква-ква-ква»,

Неначе їм засохло в роті,

Хоча по шию голова

Лелеча в пошуках, в болоті.

Та ось знайшов

він плесо нове,

Де чути здалеку «кум-кум».

«Ну ось добре.

Все чудово», —

Позбувсь лелека чорних дум.

Але... він вправо —

чути «кум»,

Він вліво — «кум»

звучить ізнову.

Куди не кинеться —

«кум-кум»...

Усюди це чарівне слово.

Додому повернувсь лелека

Весь в баговинні і у поті,

А лелечиха ще здалека:

— Що, жабки скінчились

в болоті?

Знов огорнув лелеку сум,

Бо дітки їсти

хочуть зрання.

— Були. Яку впіймаю —

«кум».

Куми ж у нас —

недоторканні.