|
|
|||||||
|
||||||||
|
||||||||
| ||||||||
Весела світлицяГосподар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО. |
Версія для друку До списку статтей
Що собі викуєш Євген ДУДАР. м. Київ. Людина — господар своєї долі та її коваль. Так мене переконували. Настав мій час. І я вирішив кувати свою долю. Не всю одразу. Спочатку половину. Бо знову ж таки мене переконували: «Професія людини — це її півдолі». Викую півдолі. Намітив кузню. Набрався ентузіазму. Вскочив. — Ти куди? Місць нема! Вискочив. А час не жде. Життя стікає. Знайшов іншу кузню. Не таку, як би хотілося. Але кувати треба. Переступив поріг. Кую. Без ентузіазму. Без горіння. Горно ледве тліє. Молоток сяк-так дзенькає. Зубило тупе. Точило слабке. Кую. Щось викував. Випхали. Без знака якості, але доля є. Чи то пак півдолі... Півдолі — це ніби півкожуха. З одного боку гріє, а з іншого — віє. Хіба сучасна людина не заслужила цілого кожуха?.. Мене переконали, що друга половина долі — це дружина. Треба кувати. Набрався ентузіазму. Нема відповідного матеріалу. Знайшов матеріал. Ніде кувати. Поки знайшов, де кувати, з-під носа вкрали матеріал. Знайшов, де кувати, знайшов матеріал. Не та марка... А час підпирає. Кую, з чого є. Гартую — шипить. Гну — ламається. Здається, вже була й друга половина долі в руках. І нема. А перша півдоля також почала рипіти. І вже бачу, що людина — хазяїн своєї долі, як собака — хазяїн своєї буди. Ентузіазму нема. Любові до роботи нема... Скандал. Милять шию за кількість. За якість. За байдужість. За інертність. На долю нарікаєш? Що собі викував, те й маєш... Версія для друку До списку статтей | Мо-візми Василь МОМОТЮК. с. Росошани Кельменецького району Чернівецької області. Сіла на дієту. І не змогла сама встати. Мрію отримувати зарплату п’ять тисяч доларів на місяць, як і мій знайомий. Він теж про це мріє. Наша корупція запросто вміщається у дипломатах. Духовна їжа зайвих кілограмів не додасть. Де гречка, там недалеко і сам депутат. Людям треба вірити, лише не в рік виборів. Можливо, й кохав Адам Єву, бо ж вибору в нього не було.
|