• Людина та її справа

Виноград від підполковника

Василь САДОВИЙ.

Закарпатська область.

Колишній офіцер УМВС Іван Марушка і подумати не міг, що, вийшовши у відставку, стане затребуваним фахівцем у галузі садівництва. Нині його виглядають у своїх домівках і місцеві знаменитості, і садоводи-початківці, готові оплачувати такі відвідини-консультації стосовно догляду за деревами й виноградниками.

МРІЮЧИ про щедрий урожай, не кожен господар може грамотно доглядати за своїм садом. Допомогти зробити все правильно може досвідчений садовод. Таким і є Іван Марушка. Він із радістю відгукується на подібні прохання друзів і знайомих. Свій основний час майстер присвячує власним садовим насадженням.

Батьки Івана Петровича майже все життя присвятили садівничій справі. Батько доглядав за виноградниками, мама трудилася в бригаді радгоспу-заводу «Виноградівський», де опікувалася фруктовими деревами. Свої знання й уміння вони передавали синові, а він із задоволенням їм допомагав.

Коли настав час визначатися із професією, бажання стати правоохоронцем переважило. Та як до відставки залишалося чотири роки, Іван Марушка уже знав, чим займатиметься далі, — любов до саду ніколи не полишала. Втім, перший самостійний досвід був невдалим. На базарі придбав саджанці начебто сортового винограду, а вони виявилися зовсім не елітні, та ще й уражені усілякими хворобами. Цей урок Іван Петрович добре засвоїв. Відтоді вирощує саджанці власноруч. Скажімо, кісточкові — з плодових зернят. Уже за рік-два з них виростають пристойні саджанці.

З часом досвід примножувався, виростало й уміння. Навичкам щеплення та іншим хитрощам учився в досвідчених садоводів — Наталії Мартишинець, Ольги Варi та інших. У господарстві Івана Марушки є чимало саджанців вишень, черешень, персиків, груш, а також сакур, магнолій… На схилі гори, де він живе, вже багато років росте чимало екзотичних для Закарпаття видів дерев і кущів.

Але все ж найбільше полонив його серце виноград. Усі його сорти — і технічні, і столові — прищеплені на дикій лозі. «Зараз практично немає жодного сорту, який міг би повноцінно виростати на власному корені, — пояснює Іван Петрович, — хвороби винограду надто поширені, коріння поїдають бактерії філоксери. Вони не чіпають лише коріння дикого винограду, яке має відповідну твердість».

За мирних часів саджанці у Івана Марушки купували виноградарі Київщини, Донбасу, Московської області та інших регіонів із помірним кліматом. Головне — правильно висадити й доглядати лозу. Садовод охоче ділиться своїм досвідом. На його думку, виноградарство має ще великий резерв для свого розвитку, а людей, які серйозно займаються цією справою, в нашій країні не так і багато.

У саду колишнього міліціонера щедро плодоносять Аркадія, Подарунок Запоріжжю, Кардинал, Каберне, Совіньйон і ще з десяток інших сортів, одні з яких ідуть на вино, а іншими ласують у свіжому вигляді. Сорт Ізабелла, на його думку, вже невигідно вирощувати на вино. Такого напою зараз удосталь скрізь, тож його мало купують. Інша річ — сортові, якісні вина. Вони й коштують набагато дорожче, й охочих до них більше.

Гарний урожай можна отримати скрізь, повторює перевірену істину підполковник міліції. Але при цьому необхідними є умови: дерева і виноград потребують спеціальних знань садіння й вирощування та невпинного щоденного догляду. «Виноград любить багато сонця і людину біля себе, — наголошує Іван Петрович, — тоді він не підведе».