Храм для зцілення душі обрала

Антоніна КІЗЛОВА.

9 квітня (27 березня за ст. ст.) — день святої мучениці Мотрони Солунської, котра віддала життя за віру в ІІІ або ІV cт. (за деякими житіями — навіть у ІІ ст.).

Угодниця була невільницею Павтилі — дружини командувача імператорських військ у м. Фессалоніках (нині — Салоніки, Греція) і часто потай від господині ходила до церкви. Якось на Великдень Мотрона запізнилася з богослужіння. Павтиля запитала: «Чому це ти буваєш у християнському храмі?» «Тому, — відповіла служниця, — що саме там перебуває істинний Бог». Господиня так розгнівалася, що наказала відшмагати дівчину різками, а потім зв’язати й кинути на ніч до льоху.

Зранку інші слуги побачили, що Мотрона молиться, пута на ній розв’язались, а сліди від побоїв зцілилися. Коли Павтиля почула про це, то звеліла знову відлупцювати непокірну християнку. Проте лише після чотирьох днів катувань душа Мотрони відійшла до Господа. Тіло її скинули зі скелі (чи з міського муру), аби приховати вбивство. Павтиля ж після злочину прожила недовго: спіткнулася на тому самому місці, зірвалася з висоти й загинула. Відомо, що вже в VI ст. тіло Мотрони вшановували як чудотворні мощі святої в храмі Фессалоніки.

В народі святу назвали Мотрею-Напівріпницею, адже колись у день її пам’яті перебирали зимові запаси ріпи та іншої городини. Жінки (особливо ткалі) просили в св. Мотрони благословення на домашню працю наступного року: йшли до церкви та ставили свічку біля образа мучениці. За переказами, свята гнівається на недбалих господинь.

Погоду цього дня передбачають за поведінкою чайок: птахи увечері кричать — до прояснення, якщо вони літають низько — довго буде сухо.