• Окупований Крим

Похмілля від путінської весни

_{П’ятирічка «кримської весни» обернулася на нищівну зиму}

Сайт Олега Зубкова читав

Василь ПІДДУБНЯК.

Серед тієї купки божевільних зрадників, хто навіть уві сні марив закликом «Путін, пріді!», був і Олег Зубков. Чоловік на півострові відомий. Бізнесмен, власник ялтинського зоопарку «Казка» і сафарі-парку «Тайган», він палко вітав входження Криму у склад Росії.

_{Леви не винні}

ТОГО «щасливого» для Зубкова і його однодумців 2014-го, незадовго до всекримського «референдуму», телеканал Live News показав жартівливий сюжет. Герой сюжету Зубков запевняв, що порядок під час «волевиявлення» забезпечать… леви із його зоопарку. А ще уточнив: «Друзям Криму боятися нічого — до росіян леви ставляться як до своїх».

Не відомо, про що зараз думають леви (гадаю, їм не до жартів), але сам жартівник, котрий нарікав на притиснення на півострові «русских» і політичну сваволю Києва, вже через два неповні роки «веснування» завив як голодний вовк…

На серйозний наїзд із боку представників окупаційної влади Зубкову довелося чекати недовго. Зачіпкою до цього стала смерть у ялтинському зоопарку «Казка» двох червонокнижних бенгальських тигренят-альбіносів. Господар звіринця повідомив: смерть першого левеняти настала через відсутність належного опалення, яке міг би дати потужний дизель-генератор, а другого не відомо від чого.

Таке пояснення не влаштувало тодішнього «прокурора» Криму Поклонську. Одіозна мундирна дама звинуватила власника зоопарку в тому, що він винен у загибелі червонокнижних левенят. І не тільки їх.

11 грудня того ж 2015-го Білогірський районний суд виніс вирок директору ТОВ «Ялтинський зоопарк «Казка». На підставі наданих прокуратурою доказів він був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого пунктом «г» частини 2-ї статті 117-ї КК РФ (знущання). Також його звинуватили у жорстокому побитті нічного сторожа парку левів «Тайган» у Білогірську. Директору зоопарку дали три роки в’язниці, щоправда, умовно. І Зубков прозрів — став опозиціонером.

_{«Переможні» пункти Iвана Мезюхи}

ФОРМОЮ боротьби з окупаційною владою Олег Зубков обрав Інтернет, завівши особистий сайт, який став не менш популярний, ніж колишні зоопарк «Казка» у Ялті і сафарі-парк «Тайган» у Білогірську.

Увагу відвідувачів Інтернету в усьому світі привернули найновіші записи, зроблені тепер уже непримиримим кримським опозиціонером. Процитую деякі.

«Повернутися до теми підсумків першої російської п’ятирічки в Криму мене спонукала стаття придворного глашатая пана Аксьонова («голова» Ради міністрів Республіки Крим. — В. П.) Ванєчки Мезюхи, який називає себе політологом.

Стаття пройшла непоміченою, судячи з відгуків і коментарів».

Далі Олег Зубков вирішив пройтися по «переможних пунктах» статті Івана Мезюхи.

«Побудований новий цивільний аеропорт».

Аеропорт непоганий, це безперечно. Одначе його побудова — це вимушена необхідність для Росії. Після того, як перестали ходити понад 80 составів на добу залізничних поїздів у Сімферополь; після того, як сухопутне сполучення через Україну фактично припинилося, а добиратися через Керченську переправу довго, незручно і з митарством, необхідно було будувати новий аеропорт.

Нас цілком влаштовував і старий, який на відміну від нового був міжнародним і цілком упорувався з тим обсягом перевезень, який був при Україні.

Повторюсь, що головним транспортом (у Криму. — В. П.) були автомобільний і залізничний.

«Будується траса «Таврида». Уже збудована автомобільна частина Кримського мосту».

Те ж саме. І траса «Таврида», і Кримський міст — все це вимушена необхідність, оскільки головні транспортні артерії Криму — траси Мелітополь — Джанкой — Сімферополь і Миколаїв — Армянськ — як головні транспортні артерії Криму вмерли. А возити всі вантажі і людей вузькою дорогою Керч — Сімферополь було технічно неможливо. До речі, трасу «Таврида» краще б не відкривав Аксьонов на Новий рік. Краще б ми пожили з надією, що вона буде пристойна. А так, як була «дорогою смерті», після відкриття витіюватої, без розмітки і вказівників, так і залишилася «дорогою смерті». До речі, траса Сімферополь — Перевал, як і багато інших, збудованих при Україні, досі є однією з найкращих. В Севастополі це, наприклад, об’їзна дорога на Сімферополь.

«Газифіковано ряд населених пунктів».

Починається цирк! А при Україні не газифікували села та інші населені пункти? Ще більше газифікували, і прикладів тому дуже багато.

«Проведена вода в ряд населених пунктів».

Ваню, не ганьбися. Пів-Криму залишилося без води — на сухому пайку сидить, воду привозять у бочках і видають по 30 літрів на будинок, і роби що хочеш із цими 30 літрами: хочеш — пий, хочеш — пери, худобу напувай, хочеш — город поливай…

«Були збудовані нові школи».

Прекрасно! А при Україні школи, гімназії не будувалися?

«У Криму з’явилися нові дитячі садки».

Дуже добре, але ж їх і раніше будували.

«Відбулися колосальні зміни в МДЦ «Артек»!»

«Артек» і при Україні прекрасно жив і будувався, і оновлювався...

«По всій республіці йдуть ремонти у закладах культури: в театрах, бібліотеках, музеях».

Ваню, ти б іще написав, що пенсіонери регулярно одержують пенсію. Можна подумати, що раніше ремонти не робилися, а театр Чехова не відкривався у Ялті!

«Будується нова республіканська лікарня».

Здорово!!! Тільки потрібно передовсім потурбуватися про те, щоб населення менше хворіло. Труять його пальмовою олією, підробленими продуктами, неочищеними викидами від хімзаводів, потім «доліковують» у лікарнях. Ми найхворіша нація у світі! Людей споюють дешевою горілкою, забруднюють екологію, дозволяють фальсифікувати медикаменти.

«Іде будівництво Соборної мечеті у Сімферополі».

Будують турки, і явно не за кошти кримського бюджету — влада тут причім?! Ах, так — я забувся, що вона благословення-дозвіл дала, аби хоч якось реабілітуватися за притиснення кримськотатарського народу, що почалося після 2014 року.

«Ряд сімей просунулися у пільгових чергах на одержання квартир».

Ваню, ти це серйозно?! П’ять років минуло, уже сотні квартир можна було видати. Такими темпами навіть пільговики не доживуть до одержання квартир, не те що решта.

«Створений Кримський федеральний університет ім. Вернадського».

Ага, створений, просто на порожньому місці! Його створення полягало у замовленні нової вивіски і комплекту нових печаток.

«Попри санкції Крим налагодив міжнародне торговельне співробітництво».

Не сміши людей, Ваню! Це постачання пластикових труб і зерна із Криму в Сирію в обмін на їхні погані фініки ти маєш на увазі?! Як сирійцям не потрібні наші пластикові труби (їх поруч, у Туреччині, за копійки нікому продати не можуть), так і нам від цих сирійських фініків ні холодно ні жарко.

«Ідуть ремонтні роботи в кримських санаторіях».

А раніше не йшли?

«У активної молоді з’явилися механізми щодо одержання грантової підтримки з боку держави на реалізацію соціально-орієнтованих проектів».

Знову дріб’язкова нісенітниця… У активної молоді, Ваню, завжди були і будуть гарні можливості. Сьогодні головна можливість активної кримської молоді — це звалити з Криму, поки не пізно, і куди-небудь подалі, щоб не опинитися з гранатою під пахвою і в окопі…»

* * *

Насамкінець своєї заочної дискусії із «політологом» Іваном Мезюхою колишній палкий прихильник «кримської весни» Олег Зубков зауважує:

«Так, справді, з таким безглуздим підходом можна ще два десятки пунктів написати типу: «В Дитячому парку Сімферополя закінчили реставрацію букв, а на овочевому колгосп-ному ринку знесли ятки і розбили нові клумби…»

Безумовно, у кожного своя думка, кожен судить про минулі п’ять років життя Криму в Росії крізь призму особистих відчуттів. Свої враження я вже висловлював у статті «П’ять років російського кошмару», і це мій досвід, це моя думка.

Безумовно, для сім’ї С. Аксьонова і його наближених це п’ять років небувалого піднесення і збагачення, то з чого їм бути незадоволеними?

А я, як і раніше, вважаю, що втрати Криму від переходу з України в Росію набагато вагоміші, ніж сумнівні здобутки».

Все, кажуть, пізнається у порівнянні. Якщо вже такі переконані колись «путіномани», як Олег Зубков, «обморозили» душі від перегару окупаційної «весни», то що вже казати за тих, хто був категорично проти неї тоді, а зараз продовжує боротьбу за колишню «весну» — українську.