• Постаті

Корифей педагогіки,

_{або Чи потрібен К. Д. Ушинський сьогодні}

Володимир БУРБАН.

Днями виповнилося 195 років од дня народження Костянтина Дмитровича Ушинського (1824-1884 рр.) — «вчителя вчителів», автора славнозвісного підручника «Рідне слово», який витримав близько 150 видань.

ЯК БУЛО заведено в радянські часи, Ушинського називали «російським педагогом-демократом». Однак Костянтин Дмитрович був українцем із походження — його мати належала до роду Капністів, відомого своїми українофільськими ідеями. Дитячі та юнацькі роки майбутнього педагога минули в містечку Новгород-Сіверський, у батьківському маєтку на високому березі зачарованої Десни. Він товаришував із місцевими хлопцями й дівчатами, виспівував українських пісень, у народній творчості знаходив «багато дитячої поезії».

До знаменитого підручника для початкової школи «Рідне слово» Ушинський включив низку творів з українського фольклору, зокрема перекладені ним казки «Страшна коза», «Ворона і рак», «Хто кирпу гне», а також безліч українських прислів’їв і приказок, загадок, байок, жартів. Засуджував царат за заборону вивчення в школах рідної — української — мови. І сьогодні засторогою звучать його слова: «Коли зникає народна мова — народу немає більше. Відберіть мову — і народ ніколи вже не створить її. Нову батьківщину навіть може створити народ, але мову — ніколи, вмерла вона в устах народу — вмер народ». Страшні слова!

Ушинський цікавився українською історією, переписав у свій щоденник уривки з поеми К. Рилєєва «Наливайко», занотував цікаві приклади з життя і побуту волинських, чернігівських і полтавських селян. «Він хоч і народився в Тулі, — писав один із сучасників, — але Малоросію завжди вважав своєю батьківщиною, пристрасно любив її і згадував про неї із захопленням». Мріяв оселитися тут назавжди.

Але під час подорожі до Криму — на лікування від сухот — захворів на запалення легень і помер 3 січня 1871 року в одеському готелі «Північний». Похований у Києві, на цвинтарі Видубицького монастиря, на березі Дніпра під старезним каштаном — як і заповідав.

Усе життя Ушинського пов’язане з педагогікою. Закінчивши правничий факультет Московського університету у ярославському Демидівському ліцеї, згодом він став інспектором класів Гатчинського та Смольного інститутів. Його новаторські ідеї навчання і виховання наразилися не тільки на спротив, а й на пряме цькування, особливо коли на посаду міністра освіти Російської імперії було призначено адмірала(!) Путятина. Ушинський відгукнувся на це так: «Всю російську освіту віддали ідіоту і бузувіру».

Костянтин Дмитрович виїжджає за кордон, у вимушену п’ятирічну еміграцію. У німецькому Гійдельберзі опрацьовує фундаментальну працю — «Людина як предмет виховання. Досвід педагогічної антропології».

Які ж ідеї сповідував видатний педагог?

«Готувати уми! Розсівати ідеї!» — таке його педагогічне кредо. Тому, не применшуючи значення точних наук, у першу голову треба ставити гуманітарну освіту: «Реальний напрям в освіті згубний для людини.., він сушить, убиває в людині людину». Критикував німецьку систему освіти, яка «навчає, але не виховує». Ще одна з найголовніших засад — виховання громадянина, людини діяльної: «Щоб у дитини виховувався характер або принаймні нагромаджувалися матеріали для нього, треба, щоб вона жила серцем і діяла волею...» Тобто треба не тільки передавати учневі певні знання, а й формувати у нього відповідні погляди і переконання.

У наш комп’ютеризований час на дистанційне виховання годі й сподіватися. Ось тут і постає незамінна постать Учителя. Ушинський проголошував: «Передусім і понад усе народне виховання потребує людей, здатних до цієї великої справи, потребує народних учителів — народних не тільки тому, що вони навчають народ і в народних школах, а тому, що вийшли справді із середовища народу, винесли із собою його кращі характеристичні властивості й найчистіші прив’язаності і просвітили ці властивості і прив’язаності істинно європейською освітою. Вони потрібні нам передусім і понад усе».

На жаль, сьогодні в Україні бракує вчителів. Падає престиж педагогічної професії — за даними соціологічних досліджень, вона опинилася на передостанньому місці, за нею тільки двірники.

Тож, реформуючи школу, не забуваймо про вчителя! Пам’ятаймо і про наукову спадщину К. Д. Ушинського. До його живлющих ідей припадали видатні педагоги-новатори Христина Алчевська, Степан Васильченко, Павло Блонський, Тимофій Лубенець. Ушинський пошановується в усьому світі. Україні він сьогодні потрібен більше, ніж будь-коли досі.