![]()
Остерігайтеся Джмелів Володимир БОЙЧУК. Івано-Франківська ХЛОПЕЦЬ привертав увагу своєю вродою: гарне обличчя, ставний. Але характер мав зухвалий: міг образити, висміяти. Прізвище Джміль йому дуже пасувало. Проте дівчата на це не зважали. Та, на кого він накидав оком, приходила на побачення. Однак тих побачень у кожної було небагато. Джміль любив перелітати з квітки на квітку. Так під його чари потрапила і Михайлина. Вона щиро покохала, відтак дійшло, як кажуть, до великого. Невдовзі Михайлина народила сина. А що ж Джміль? Полетів до інших. Утім, тепер дівчатам ніби розвиднілось: ніхто не хотів із ним зустрічатися. Кожна боялася повторити долю ославленої Михайлини. З часом гультяю довелося одружитися з дівчиною собі до пари, яку парубки свідомо оминали. Життя у них не склалося: незважаючи на четверо діток, ладу в сім’ї немає, самі лише образи та докори. У селі кажуть, що таке життя Джміль цілком заслужив. А Михайлина вийшла заміж за працьовитого парубка, яким не нахвалиться. Живуть вони вже довгі роки у любові та злагоді. Цей наочний приклад із життя застерігає: не варто кидатись на зовнішню красу, треба шукати внутрішню, цінувати в людині передусім характер та вдачу. |