Вівторок, 12 лютого 2019 року № 12 (19659)
http://www.silskivisti.kiev.ua/19659/print.php?n=41427

  • Горизонти науки

Дослідники Південного полюсу

Олег МОСКАЛЕНКО.

Це все-таки сталося: українські вчені повертаються до експедиційних досліджень Південного океану, які було призупинено на більш як 17 років.

ВІСІМ науковців — представників Національного антарктичного наукового центру МОН України, Українського наукового центру екології моря та Інституту геофізики НАНУ — вирушили в дослідницьку експедицію. У південноафриканському місті Кейптаун вони сіли на риболовний траулер «Море Співдружності», що належить українській корпорації «Інтеррибфлот» (на жаль, свого науково-дослідницького судна, придатного для роботи в Антарк­тиді, у Національного антарктичного центру немає, тож довелось орендувати), і попрямували Південним океаном, води якого нині вільні від криги. Як повідомив керівник Національного антарктичного наукового центру МОН Євген Дикий, учені працюватимуть до травня 2019-го. Їх дослідження мають щонайменше три мети.

По-перше, на замовлення міжнародної Комісії із захисту морських живих ресурсів Антарк-тиди (CCAMLR) буде здійснено дослідження запасів антарктичного криля. Криль — це основа харчового ланцюга Океану, адже саме ним живляться вусаті кити, тюлені-крабоїди, пінгвіни тощо. Нині Україна є однією з шести країн (разом із Великою Британією, Китаєм, Кореєю, Норвегією та Чилі), які не тільки ведуть промисловий вилов криля, а й досліджують його запаси. Спільно вони мають знайти відповідь на запитання: «Чи слід обмежити вилов криля? Чи, навпаки, — його достатньо для всіх, включаючи людину?».

По-друге, розпочато неперерв­ний збір даних про стан води в Океані завдяки надсучасному комплексу біотехнологічних приладів «Ferrybox». Він автоматично відбиратиме проби води протягом усього періоду експедиції та визначатиме 14 хімічних та біологічних показників.

По-третє, метою експедиції є розробка комплексного «портрета екосистеми», переліку всіх мешканців Океану — від мікроорганізмів до китів.

А тим часом у Києві завершився відбір кандидатів до складу вже 24-ї за ліком Української антарктичної експедиції. Незабаром вона вирушить на станцію «Академік Вернадський» (на фото), розташовану на мисі Марина острова Галіндез за сім кілометрів од західного узбережжя Антарктичного півострова, де пробуде рік. Відомо, що загін складатиметься з 12 чоловік. Сім із них — учені, п’ятеро ж покликані забезпечувати життєдіяльність станції: кухар, лікар, дизеліст, механік і системний адміністратор.

Цього року при відборі кандидатів, що прикметно, вперше було знято гендерні обмеження на всі посади. Жінки не проминули нагоди цим скористатись. Загалом надійшло у рази більше заявок, ніж попередніми роками. Конкурс на одне місце був такий, що можуть позаздрити навіть імениті університети. Наприклад, на місце системного адміністратора зв’язку претендували 47 кандидатів, кухаря — 33, лікаря — 27…

Комусь може видатися, що всі ці фахівці рвуться в Антарктиду за добрим заробітком, але це не так. Адже пересічна зарплатня українського полярника хоч і непогана, нині становить 25 тисяч гривень, проте значно менша, ніж в учасників експедицій із інших країн. Зокрема, на найближчій до нашої антарктичній станції «Палмер», яка розташована на відстані 54 км і належить США, рядовому полярнику щомісяця платять у 23 рази більше. Так що всіх наших претендентів можна назвати радше романтиками, котрі заради чогось цікавого готові провести більш як рік там, де лютий холод, півроку панує суцільна ніч, а єдиний зв’язок зі світом — Інтернет.

Варто нагадати, що станція «Академік Вернадський» — це колишня британська станція «Фарадей», яку було засновано ще 1953-го. Сполучене Королівство передало її Україні в лютому 1996 року за символічну ціну — один фунт стерлінгів — і зобов’язання надалі ділитись добутою науковою інформацією. Так ми стали антарктичною державою.

За угодою, українські полярники продовжили дослідження в Антарктиді, розпочаті британцями, та передають інформацію у міжнародні бази даних. Зокрема, вони проводять дослідження з біології, метеорології, океанографії, вивчають уплив холоду на організм людини, зміни магнітного поля Землі, іоносферу та космос («космічну погоду»). На «Вернадському» також відкрили, дослідили і описали кілька нових видів тварин і рослин.

Серед переданих у спадок програм — спостереження за станом «озонової дірки», адже географічно ця станція розташована прямо під нею. Через це полярники, які перебувають надворі, постійно використовують засоби захисту від сонячного випромінення, яке на шостому материку — найактивніше. Українські вчені щоденно вісім разів на добу знімають приладами показники «озонової дірки», які на цій станції ще жодного дня не переривалися від 1970-х. Недарма міжнародна наукова антарктична спільнота шанобливо називає наших науковців вартовими озонового шару Землі.