Архів
Вівторок,
12 лютого 2019 року

№ 12 (19659)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька
  • За рубежем
Анкара обурена

ФРАНЦІЯ. Президент оголосив про відзначення в країні Дня пам’яті жертв геноциду вірмен в Османській імперії.

Докладніше...
Вирішальна збройна операція

У СИРІЇ розпочався наступ на останній форпост «Ісламської держави».

Докладніше...
Армія з народом

ВЕНЕСУЕЛА. Ще один високопоставлений військовий перейшов на бік тимчасового президента Хуана Гуайдо.

Докладніше...
У пошуках компромісів

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Прем’єр-міністр оголосила про нові дебати щодо Brexit у парламенті.

Докладніше...
Політичний гордіїв вузол

ІСПАНІЯ. Уряд припинив переговори з сепаратистами Каталонії.

Докладніше...
Несподіваний візит

АФГАНІСТАН. У Кабул із неоголошеним візитом прибув очільник Пентагону.

Докладніше...
У сусідів є робота

ЧЕХІЯ, НІМЕЧЧИНА і ПОЛЬЩА — країни з найнижчим рівнем безробіття в Європі.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Духовні скарби

Хижанські візерунки

Василь САДОВИЙ.

Закарпатська область.

В етнографічному музеї села Хижа, що у Виноградівському районі, зберігаються неоціненні автентичні речі: витвори народного мистецтва й рукоділля. Їх десятиліттями збирали місцеві ентузіасти на чолі з директором місцевого будинку культури Іриною Турцанаш.

СЕЛО Хижа, що на кордоні з Румунією, має давню, насичену подіями історію. Перша письмова згадка про нього датується 1629 роком, але, на думку істориків, під назвою Мала Тарна (терен) воно існувало вже кілька століть раніше.

У 1919 році за результатами Сен-Жерменського договору село було розділене між двома державами: нижня його частина (Тарна Маре) відійшла до Румунії, а верхня — Кіш Тарна (теперішня Хижа) — до Чехословаччини. Поділ відбувався драматично для селян: роз’єднувалися цілі родини та їхні землі. Літнім ранком 1921-го жителі обох населених пунктів із різних тепер країн у національних строях із церковними хоругвами вийшли на межу кордону. Так під їхнім тиском у Хижі був облаштований пропускний пункт, який проіснував до 1944 року. В радянські часи кордон обгородили колючим дротом, а пункт закрили. Відновити повноцінні родинні зв’язки люди змогли тільки у 1992 році: українська влада відкрила новий Хижанський пункт спрощеного перетину кордону.

На той час Ірина Турцанаш (на фото) мала великий досвід фольклориста й етнографа. Приїхавши до родичів у Велику Тарну (Румунія), вона звернула увагу, що місцеві жителі дуже люблять вдягатись у народне вбрання. А у її рідному селі воно зазвичай припадало пилом у скринях.

Колекціонувати старовинний національний одяг Ірина Іванівна почала з перших днів роботи на посаді директора Хижанського будинку культури. У цьому їй допомагала мама, яка зберігала чимало старожитніх речей. Багато чого подарували чи продали місцеві жителі. Нині в Хижанському етнографічному музеї понад півтисячі експонатів — сорочки, взуття, рушники, тайстри. В орнаментах вишиванок поєднані чимало кольорів, але домінують все ж червоний і чорний. Кожний візерунок має свою символіку, та й техніка його виконання у кожної майстрині своя.

Цікаво те, що ця колекція не тільки для виставки. В одязі столітньої давності виступає народний ансамбль «Хижанські візерунки», зокрема й пані Ірина. Формально колектив існує з 1978 року, але він має значно глибшу історію. У 30-х роках минулого століття сільський активіст Іван Палінчак організував гурт, який представляв музичну творчість давнього народу — волохів, що кілька століть тому переселилися сюди з Румунії. А у 1950-х місцева вчителька Марта Фрінт створила колектив, який збирав і пропагував народні пісні. Ірина Турцанаш відшукала односельців, які ще пам’ятали виступи обох колективів, і кілька відроджених композицій включила до репертуару «Хижанських візерунків».

Торік улітку Ірина Турцанаш брала участь у київському проекті «Спадок» — серії коротких сюжетів про українське жіноче вбрання ХІХ-ХХ століть. Вона привезла до столиці старовинні костюми наречених, була консультантом на зйомках хижанського весілля — свальби. «Наш проект існує насамперед завдяки таким людям, які беззавітно шанують традиції та звичаї, найцінніше з нашої історії, пам’ятають своє коріння та, найголовніше, горять ідеєю не тільки зберегти нашу спадщину, а й оживити історію для майбутнього», — наголосила продюсер проекту Олена Малкова.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Без газу не зігрітись
Читати
Оголосили про підозру
Читати
Мову треба знати
Читати
Не пускають
Читати
«Перехрещуватися» нема необхідності
Читати
Зміни для стипендіатів
Читати
Оновлений «безвіз»
Читати
Кажуть, що наводиться лад
Читати
П’ять мільярдів — у Пенсійний фонд
Читати
Скільки зароблять: прогнози
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове