У пам’яті народній

Устина ГРЕЧАНЮК.

16 СІЧНЯ в Україні, вже п’ятий рік поспіль, згадували «кіборгів» — армійців і добровольців, які загинули, захищаючи Донецький аеропорт. День їхньої пам’яті започаткований з ініціативи військових та волонтерів.

Бої за летовище тривали з травня 2014-го по січень 2015 року і закінчилися після повної руйнації старого і нового терміналів. Протягом 242 днів загинули понад 200 українських воїнів, поранено понад 500. 21 січня військове командування дало наказ відвести українських військовослужбовців з Донецького аеропорту.

Чим більше часу минає від тих подій, тим гострішою стає дискусія, чи потрібно було захищати той плацдарм такою дорогою ціною — життям найкращих синів України. Думки розділились і у суспільстві загалом, і серед тих, хто брав безпосередню участь в обороні летовища.

Зокрема, начальник відділу впровадження служби в резерві мобілізаційного управління персоналу Генштабу ЗСУ Михайло Щербина упевнений, що потрібно. «Я був місяць в Донецькому аеропорту. Коли здали старий термінал, я довго не міг прийти в себе. Це наша земля, і ми її до останнього тримали. Важко... Туди їхали всі добровольцями, хто не хотів, не їхав. Командир завжди ставив питання, хто хоче туди поїхати».

Дещо інша думка у колишнього бійця 93-ї механізованої бригади Євгена Ковтуна, котрий бачив останні дні ДАПу і після багатоденних важких боїв разом з товаришами зумів прорватися на українську територію. «Так, аеропорт був символом непереможності і стійкості наших воїнів. Але коли впала вишка, він свою місію виконав. Ми дуже довго стримували ворога. Поки була вишка — знищувалися їхня техніка, вогневі точки, втрат у ворога було набагато більше. Коли її не стало — потрібно було ухвалювати рішення і організовано відходити. Але у нас завжди бояться президенту погану новину принести...»

Можливо, через роки історія винесе остаточний вердикт. Та яким би він не був, незламні «кіборги» назавжди закарбовані у народну пам’ять як герої. Згадаймо, вшануймо.