• Чим душа багата

З-під пера одразу до малечі

Світлана УСАТЮК.

Івано-Франківська область.

Прикарпатський пенсіонер Микола Гаєвий пише дитячі віршики. У його доробку п’ять книжечок для малечі. Кожну з них майстер поетичного слова, який проживає у селі Нижній Вербіж Коломийського району, видав власним коштом.

КНИЖКИ для дітей Миколи Гаєвого не виходять великими накладами — лише 50-100 примірників. Тому після Коломийської друкарні не потрапляють на полиці книжкових магазинів. Автор дарує їх на презентаціях, які проводить у дитячих садках, школах і бібліотеках області. Допомагають створювати ці книжечки вихованці Нижньовербізької школи мистецтв. Вони залюбки малюють ілюстрації до поезій на різноманітну тематику: про шкільне життя, дружбу, тварин, квіти.

— За фахом я фельдшер. Працював у санстанції, пізніше — у сфері торгівлі, — розповідає Микола Гаєвий. — Тож моя професійна діяльність жодним чином не була пов’язана з літературою.

Утім, за словами пана Миколи, він з дитинства любив римувати. Результатами поетичних експериментів спершу ні з ким не ділився. Вирішив це зробити вже у зрілому віці. Так на світ у 2011 році з’явилася збірка поезій для дорослих «Барвисті світанки». Літературний дебют став успішним: за книжку автор отримав премію імені Леся Гринюка, відомого українського письменника і перекладача, уродженця Прикарпаття. Успіх спонукав Миколу Гаєвого згодом написати ще одну віршовану книжку для дорослої аудиторії. Та після її видання автор зрозумів, що із більшим задоволенням писатиме для дітей.

— Зазвичай дітлахам подобаються загадки, — каже Микола Гаєвий. — Почитати їх просять майже на всіх презентаціях, треба декілька завжди мати у запасі. Хочуть слухати, скажімо, таку: «Цей пухнастик любить ласку, тепле молочко, ковбаску. Свою роль у домі знає: від мишей охороняє. З незапам’ятних нам літ цю тваринку звати …». І всі хором відповідають: «Кіт!»

Творча праця дитячого письменника з прикарпатського села Нижній Вербіж не залишилася непоміченою. Цього року Микола Гаєвий удостоївся премії імені Марійки Підгірянки. Цю нагороду йому вручали в Білих Ославах Надвірнянського району, де народилася відома українська поетеса. Лауреат планує продовжувати писати. І не лише поезії. Хоче видати книжку досліджень весільних обрядів свого рідного села. Також письменник обіцяє залишитися вірним давньому захопленню — вишиванню. У його колекції понад півсотні чоловічих сорочок, вишитих власноруч.