Архів
Вівторок,
15 січня 2019 року

№ 4 (19651)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  • За рубежем
Нова «Альтернатива для Німеччини»?

НІМЕЧЧИНА. Праві політсили занесли до передвиборної програми можливість виходу з ЄС.

Докладніше...
Зухвалий напад

ПОЛЬЩА. У Гданську скоєно напад на мера міста.

Докладніше...
Напруження наростає

ТУРЕЧЧИНА стягує бронетехніку на кордон із Сирією.

Докладніше...
Компромісне перейменування

МАКЕДОНІЯ. Парламент затвердив конституційну поправку до зміни назви країни.

Докладніше...
Національні дебати

ФРАНЦІЯ. Президент закликав громадян брати активну участь у національних дебатах.

Докладніше...
Усе ще небезпечно

ЄГИПЕТ. Надзвичайний стан у країні продовжено ще на три місяці.

Докладніше...
Протест за протестом

У СЕРБІЇ не вщухають протести проти президента Олександра Вучича.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Село на нашій Україні

У Донецькому краї

Олексій ЯРОВИЙ.

Донецька область.

На фото автора (зліва направо): «сурмач Майдану» Костянтин Олійник, Світлана Касьяненко та українські військові.

Богоявленка, що поблизу Мар’їнки. Дощ, болото, про свято нічого не нагадує. Однак волонтерська група «Вольниця» приїхала до донеччан і воїнів, розквартированих у селі, аби святковий настрій запанував у цьому, здається, забутому Богом куточку біля Донецька.

БОГОЯВЛЕНКА — село українське, як і більшість населених пунктів довкола. Говорять тут мовою не менш вишуканою, аніж на Полтавщині. Ніна Миколаївна, яка колись працювала і в магазині, і на фермі, а тепер-от прибирає будинок культури, розповідає, що колись богоявленці нічогенько господарювали: колгосп же мільйонером був! Його коштом збудовано цей клуб — просторий, із колонами. Щоправда, нині в ньому холодно, бо господарство вже не те — лише ферма лишилася десь на 800 голів дійної череди. Працюють там кількадесят доярок і механізаторів. Решта чоловіків подалися на шахти до Вугледара. Там роботи багато, а платять мало… Отак і живуть. Хто здоровіший, тримає худобу, відгодовує свиней і птицю. Щось споживають самі, надлишки ж продають у Кураховому на базарі. Двічі на день сюди приїздить автобус. Отож сяке-таке сполучення з «цивілізацією» мають.

Ті, хто прагне більшого, їдуть на заробітки до Києва. Кілька чоловік знайшли роботу на Московщині й у Білорусі. Хтось повертається додому до родин, інші залишаються на чужині. Молодь, яка вступає до українських вишів, теж не повертається в село. Ніна Миколаївна розповідає, що з класу, в якому вчилася її онучка, з дев’яти випускників шестеро стали студентами ЗВО: троє — столичних, решта опановують науку в Миколаєві, Дніпрі та Харкові. Словом, життя — як у більшості сіл України. Єдине, що відрізняє Богоявленку від решти куточків держави, — це війна, що вирує неподалік, та розквартировані тут військові.

Коли люди починають нарікати на бойові дії, то дуже хочеться запитати: «А навіщо ж ви, нащадки козацькі, правнуки запорожців Кальміуської паланки, ходили на «референдум», який нам тепер Росія під носа тицяє як підтвердження вашого прагнення «рускава міра» й обґрунтування своєї агресії? Чи й сьогодні ви тим «міром» марите, а чи вже зрозуміли, що чужий дядько вам щастя не принесе?

— Навіщо нам чужий дядько, він не нагодує, — зауважує Ніна Миколаївна. — У нас є своя країна, яка платить зарплати і пенсії… Хоча нині люди нікому не вірять.

На Різдво у Богоявленці був концерт. Зазвичай селяни, за словами директора будинку культури Ганни Олександрівни, сюди не ходять. І не тому, що взимку тут холодно і дах під час дощу протікає. У селі навіть працює 3G Інтернет, тобто швидкісний. Якщо в клубі й виступає сільський колектив, що має статус народного, то глядачі знімають телефонами та відеокамерами, а потім викладають в Інтернеті. Отож більшість дивиться все там.

Однак на концерт волонтерської групи «Вольниця», для якої ця поїздка на передову була 113-ю, зібралося чимало богоявленців і воїнів бригади, яка тут розмістилася. Річ у тому, що автор і виконавець власних пісень, дитяча письменниця й очільниця «Вольниці» Світлана Касьяненко завдяки тому ж Інтернетові відома на Донбасі людина. За день до концерту в Богоявленці її запросили до Курахового на творчий вечір. Її пісні також виконували дитячі колективи та артисти-аматори з цього міста. Окрім того, «сурмач Майдану» Костянтин Олійник грав українську та світову класику.

Концерт у Богоявленці також видався напрочуд теплим, незважаючи на холоднечу в клубі. Окрім пісень про Новий рік та кохання, лунали твори, написані Світланою у період війни. Серед військовослужбовців були бійці, які воюють ще з 2014 року. Їх до глибини душі розчулили безсмертні «Чорнобривці», «Два кольори», «Рідна мати моя»… А ще «Гуцулка Ксеня», що звучить у відомому фільмі «Кіборги», авторів якого надихнув образ «сурмача Майдану».

Разом із духовною поживою волонтери привезли нашим захисникам овочів та запашних трав’яних чаїв. Перед сценою виклали подарунок киянина Олексія Григоровича Караптана — його домашню бібліотеку. Два роки тому цей чоловік подарував свій будинок на Полтавщині переселенцям, а тепер-от передав і книжки. Дещо розібрали бійці, «Чорну Раду» Пантелеймона Куліша та інші твори зі шкільної програми взяла директорка ЗОШ, решту віднесуть у сільську бібліотеку.

Опісля ж Донбас запорошило снігом...

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Де найкомфортніше жити
Читати
В’язні сумління
Читати
Наводять порядок?
Читати
Чого ж «добру» пропадати...
Читати
Польща все ще манить
Читати
Не пройшли контролю
Читати
Від «бляхарів» — пенсіонерам
Читати
Пожежу ліквідовано
Читати
Порятували туриста
Читати





— Додали 6 гривень... І це все?

— Ні. Ось іще різдвяне привітання від уряду.

Мал. А. Василенка.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове