У батька хороша пам’ять Увечері повернувся батько з роботи. Вечеряє на кухні. Коли це підходить до нього син: — Тату, а в тебе хороша пам’ять на обличчя? — Хороша, хороша, синку, — каже той, наминаючи з апетитом салат. — У твого батька, щоб знав, пам’ять — ще ого-го! — Ну то й прекрасно, — радіє син. — А чого ти питаєш? — зрештою цікавиться батько. — Та… Раз у тебе така хороша пам’ять, то вже немає й проблеми. Адже для твоєї пам’яті це, вважай, дрібниця: я розбив дзеркало, перед яким ти щоранку голишся. |