Архів
Четвер,
10 січня 2019 року

№ 2 (19649)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарНаша поштаСоняшникВербиченька
  • За рубежем
Шантаж через стіну

США. Президент Дональд Трамп екстрено звернувся з Овального кабінету до нації з промовою щодо бюджетної кризи.

Докладніше...
Узгоджують «розлучення»

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Стало відомо, коли парламент голосуватиме щодо ратифікації угоди про Brexit.

Докладніше...
Протест — лише мирний

ФРАНЦІЯ. Уряд готує законо-проект щодо жорсткішого покарання за насильство та мародерство під час вуличних мітингів.

Докладніше...
Вимагають поліпшення умов

ІНДІЯ. 200 мільйонів громадян вийшли на акції протесту.

Докладніше...
Невдала спроба

ГАБОН. Була зірвана спроба державного перевороту.

Докладніше...
Дещо розширили права

САУДІВСЬКА АРАВІЯ. Уряд поклав край «таємним розлученням».

Докладніше...
Востаннє перед зреченням

ЯПОНІЯ. Імператор Акіхіто виступив зі своїм останнім зверненням до народу перед зреченням.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Духовні скарби

Таємниці Королевського євангелія

Василь САДОВИЙ.

Закарпатська область.

Найдавнішою пам’яткою української писемності вважається Пересопницьке євангеліє, роботу над яким було завершено 1561 року. Але мало кому відомо про Королевське євангеліє, написане Станіславом Граматиком у закарпатському селищі Королево (сьогодні це Виноградівський район) у 1401 році, тобто на 160 років раніше, ніж Пересопницьке.

КОРОЛЕВСЬКЕ євангеліє має 360 сторінок. Книга, написана церковнослов’янською мовою, містить Євангелія від Матвія, Марка, Луки, Івана, а також передмову, пости, проповіді, глави, післямову та дарчу грамоту.

Цей рукопис — неоціненна історична пам’ятка, стверджує закарпатська художниця й мистецтвознавець Одарка Долгош. Зокрема й тому, що створений він у регіоні, який угорці, а почасти й румуни позиціонують, як «свій». «З мистецької точки зору книга просто унікальна, — захоплено каже пані Одарка. — В її оформленні застосовувалися різні, надзвичайно цікаві стилі — тератологічний орнамент, народна орнаменталістика, нововізантійський стиль. Людина, яка виконувала оздоблення книги, мала великий художній смак, а головне була освіченою, прогресивною. Наприклад, зразки нововізантійського стилю, окрім Королевського євангелія, серед творів того періоду зустрічаються лише в Київському псалтирі. А використання народних орнаментів для того часу явище взагалі виняткове й нове». Унікальним є і текст рукопису, який рясніє лексикою й граматичними формами місцевої української говірки. Дехто з істориків навіть схильний вважати, що Королевське євангеліє написане староукраїнською мовою!

Дивує те, що кілька століть про існування цього рукопису ніхто й не здогадувався. Його знайшов аж у 1951 році серед книжок у бібліотеці Мукачівського монастиря отець Василь (Пронін). Як старовинний фоліант туди потрапив, не відомо. Історія його створення також оповита таємницею. За твердженням дослідника Йосипа Кобаля, достеменно відомо тільки те, що написав євангеліє Станіслав Граматик, який міг бути ченцем, що здобув освіту в Краківській гімназії, можливо, в Празі, чи Відні, чи навіть Греції. Книга зроблена на замовлення одного з представників місцевої знаті.

У 1961 році отець Василь (Пронін) передав євангеліє до Закарпатського краєзнавчого музею. Відтоді воно зберігається у його фондах. На жаль, до рук дослідників рукопис потрапив у дуже поганому стані. Більшість сторінок серйозно пошкоджені вологою, літери розпливлись і майже зникли у розмитих плямах. Повністю прочитати всі сторінки, що збереглись, можна лише під інфрачервоним світлом. Палітурка Королевського євангелія, яка в історичний період його створення зазвичай оздоблювалася шкірою, тисненням, золотом, геть понищена. Жодна з коштовних оздоб до наших днів не вціліла — загубилися десь у попередніх віках. Повністю відреставрувати видання вже неможливо, та й коштів у державного музею на це не вистачає. Але й попри це Королевське євангеліє — неймовірно дорогоцінна пам’ятка.

Історики і досі не можуть збагнути, як рукопис не став здобиччю мисливців за старожитностями. Адже чимало унікальних книжок після смерті о. Василя (Проніна) безслідно зникли з монастирської бібліотеки. Можливо, це творіння оберігав напис на останній сторінці, який не так давно вдалося повністю розшифрувати головному зберігачу фондів Закарпатського краєзнавчого музею Тетяні Шевніній. «Ця сторінка була вміщена до книги приблизно на 100 років пізніше, ніж написано увесь текст, — пояснює Тетяна Яківна. — У ній ідеться про те, що сім’ї Стоян і Дан (прізвища румунського походження) за корову, за бика, за гроші купують цю книгу і дарують її священикові, для того аби він усе своє життя служив із неї, а потім передав її для служіння своїм дітям та внукам. А потім написано застереження: якщо хтось цю книгу вкраде, то буде проклятий сам і всі його нащадки». І хоча пані Тетяна зазначає, що такі перестороги були традиційними для всіх книг у той період, хтозна, може саме страх накликати прокляття на себе та наступні покоління вберегла пам’ятку від крадіїв.

Три роки тому за фінансової підтримки Закарпатської держадміністрації побачило світ факсимільне видання Королевського євангелія, яке повністю відтворює рукопис зі збереженням усіх його особливостей: формату, сорту та кольору паперу і обкладинки. Ця подія не стала в Україні культурною топ-новиною. А шкода. Бо ця стародавня пам’ятка є свідченням високої культури і духовності представників українства у закарпатському суспільстві у ХІV-ХV століттях. А ще зовсім донедавна побутувала думка, нібито кирилична писемність з’явилася на Закарпатті лише у ХVІ столітті. Мовляв, до цього українці не робили тут власних рукописів, а послуговувалися лише завезеними із Західної Європи.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Пошанували найвищою нагородою
Читати
Відстоюватимуть у ЄСПЛ
Читати
Мають дати грошей
Читати
I надають, і позбавляють
Читати
Обстрілюють на всіх фронтах
Читати
Нові посвідчення для «чорнобильців»
Читати
Вони працюють
Читати
Вагонів менше, пасажирів більше
Читати
Загинули українці
Читати
До уваги опікунів тяжкохворих дітей
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове