Наша пошта

• Точка зору

Земля не продається!

Тамара РУДА, економіст.

НЕЩОДАВНО у газеті була надрукована стаття «Хто в черзі за українською землею?». Такий заголовок нікого не залишить байдужим. А надто викладені у статті факти про нинішнє розбазарювання і винищення родючості найбільшого національного природного багатства кожного народу. І мені як аграрнику в минулому стало боляче на душі за Україну…

Не може не вражати той факт, що 2,7 млн га нашої безцінної землі перебуває під зовнішнім управлінням 19 країн світу. Навіть Люксембург, Сінгапур, Індія правлять! Хіба ці закордонні нові «ефективні власники» у погоні за якнайшвидшими прибутками передовсім уболівають і дбають про збереження природного балансу і родючості українських ґрунтів? Неважко здогадатися, звідки така рекламована рекордна врожайність на них зернових і соняху. На багатьох ланах безжально використовуються мінеральні добрива замість умілого поєднання їх із органікою, згідно з науково обґрунтованими нормами. Засоби захисту рослин від шкідників також вносяться більшими дозами.

…Пам’ятаю, в 1980-ті мій чоловік Ігор Михайлович Рудий, іще будучи на чолі «Укрсільгоспхімії», займався створенням стрункої системи захисту ґрунтів та підвищення їх продуктивності, доходячи до кожного району і господарства. Цією організацією виконувалося понад 30 важливих робіт по раціональному використанню української землі. Із них найголовніші: внесення органічних добрив восени під оранку та вміле поєднання з весняним підживленням мінеральними добривами. Вже будучи академіком УЕАН України, він відвідав Чехію і був здивований високими дозами внесення тамтешніми аграріями мінеральних добрив та засобів захисту рослин. Тоді як у нашій країні за тих часів велика увага приділялася внесенню не шкідливих для здоров’я людей та довкілля органічних добрив. Так, тільки під картоплю їх вносилось майже по 20 т на га! Також здійснювалось вапнування кислих та гіпсування засолених земель, видобуток торфу, створення торфокомпостів та багато інших робіт для покращання екології ґрунтів. У поєднанні із запровадженими Мінсільгоспом дев’яти- та десятипольними сівозмінами, в яких багаторічні трави займали поля два роки, покращувалася структура ґрунту, якість продукції, зберігалася екологія. Земля не так збіднювалася і не пересичувалася хімікатами.

Нині через знищення великих тваринницьких комплексів, що працювали по всіх областях країни, органіка майже не вноситься. Земля використовується по-хижому. Про які сівозміни може йтися, коли ріпаком і соняхом займають великі площі? Сонях, до речі, який виснажує, збіднює ґрунти, завжди сіяли у кінці сівозміни. Після нього поле два роки стояло під травами, які збагачували чорнозем…

Моя думка однозначна — у жодному разі земля не повинна стати товаром! Необхідно створити відповідні умови для розвитку наших фермерських господарств, обов’язково вселити у фермерів та селян упевненість, що мораторій на продаж землі не буде скасований. Переважна більшість сільського населення проти ринку землі. Українцям потрібно створити умови, щоб вони могли працювати, розвиватись і гідно жити на рідній землі, а не працювати за кордоном на найнепривабливіших роботах. Якщо наші чорноземи скуплять китайці, індуси, європейці, що ж, ми, з дідів-прадідів землероби і землелюби, підемо по світу? Не повинно бути черги за українською землею! Вона не продається. Правильно пише Микола Ясень у газеті за 18 грудня — треба виступити спільним фермерсько-селянським фронтом на захист українських чорноземів та збереження їх родючості.