Добрий господар

Тирса в саду і на городі

З ЛІТЕРАТУРИ для городників про тирсу відомо лише те, що вона подкислює ґрунт. Тому більшість і побоюється її використовувати. А даремно!

Особливо цінною тирса є для важких суглинків. Це гарний розпушувач, що поліпшує структуру ґрунту і його фізичні властивості. Вона не містить насіння бур’янів на відміну від гною, а також сповільнює випаровування вологи. Навіть якщо і пробиваються бур’яни крізь товстий шар мульчі, то їх легко висмикнути з пухкої землі.

У тирсі багато вуглецю, завдяки якому активно розвивається ґрунтова мікрофлора — кількість корисних бактерій збільшується більш ніж удвічі. За своїми поживними властивостями вона наближається до верхового торфу, багата на клітковину, в ній є мікроелементи, лігнін, смоли, ефірні олії.

Щоправда, застосовувати тирсу треба разом із вапном.

Відходи деревообробки здатні осушувати низини. Одна частина тирси може утримувати чотири-п’ять частин води. Скориставшись цією властивістю, неважко суттєво знизити збиток від паводків, запобігти затопленню грядок. Якщо по периметру затоплюваної ділянки прокопати канави і періодично закладати їх тирсою, пересипаючи вапном, через три-чотири роки утвориться перегній, який можна застосовувати як добриво.

З тирси виходить чудова мульча.

У спекотне та сухе літо свіжа тирса завдяки світлому кольору добре відображає сонячні промені, рятуючи землю від перегріву і надмірного випаровування вологи.

Тирсою гарно мульчувати малинник. Шар має бути не менш як 20 см. Зверху посипають порошковою крейдою, а потім поливають розчином сечовини (столова ложка на 10 л води), адже мікроорганізми, що розвиваються в тирсі, споживають багато азоту. До осені тирса чорніє і шар її тоншає, тому навесні слід знову підсипати свіжу деревну мульчу, одночасно вносячи 50 г нітрофоски на квадратний метр. Мульчування тирсою позбавляє клопоту з перекопуванням, розпушуванням і відпадає потреба боротися з бур’янами.

Завдяки тирсі малина не хворіє і росте на одному місці понад 10 років.

Суниця теж дає рясний урожай під тирсою. Останню розкладають на грядках двічі: навесні й після зрізування листя. Щоразу попередньо слід розсіяти мелену яєчну шкаралупу і попіл, а потім посипати міжряддя свіжою тирсою. Після сильних дощів суницю бажано підживити комплексними мінеральними добривами (50 г на квадратний метр).

Незамінною є тирса і у плівкових теплицях для розпушення ґрунту. Заздалегідь її слід зволожити коров’яком (3 кг на 10 л води). Такого об’єму розчину вистачає для обробки трьох відер тирси. Восени розсипають вапняний матеріал, а тирсу закладають у ґрунт за два тижні до висадження розсади огірків і помідорів.

Свіжу тирсу також використовують як компонент поживних сумішей, додаючи її 20% від обсягу загального субстрату.

Тирсою збагачуюють компост. Тоді вміст органіки в ньому сягає 40%. Трачиння вкладають у бурт, перешаровуючи рослинними рештками, городньою землею, додають трохи вапна. Якщо це тирса хвойних порід, то дозу вапна збільшують до 500 г на відро. Влітку штабель поливають водою і розчином комплексних мінеральних добрив.

Щоб пришвидшити дозрівання компосту, додають спеціальні мікробіологічні препарати. Компост у цьому разі буває готовий за сезон. До того ж його навіть перелопачувати не треба.