• Відгук на публікацію

Чи привчати учнів до праці?

Валерій МАРЦЕНЮК.

Хмельницька область.

МОЇ дитинство та юність минули в селі Грузевиця у звичайнісінькій колгоспній родині. Добре пам’ятаю роки навчання в місцевій десятирічці, а ще як ми разом з однокласниками допомагали місцевому господарству збирати в полі картоплю та цукрові буряки, вирощували на присадибній ділянці навчального закладу фрукти й овочі, які затим потрапляли на наш учнівський обідній стіл. А вдома допомагали батькам поратися у хліві й на городі, пасли череду. І попри все це ми не запускали навчання, мали гарні оцінки. Тож коли директор школи заслужений працівник освіти України Олександр Сигізмундович Сідлецький (вічна йому пам’ять) вручив нам атестати про середню освіту, були повністю готові до самостійного життя.

Згадати минуле мене змусила стаття Олени Кощенко «Примусові шкільні чергування» («СВ» за 23.11 ц. р.). Ми неодноразово обговорювали це питання з батьками, педагогами, коли вже наші діти пішли до школи. І більшістю сходилися на думці, що нічого поганого в тому, щоби учень раз на місяць поприбирав у класі чи почергував у шкільній їдальні, немає. У такий спосіб дитина привчається до праці, до обов’язків. Нині думки вже наших дітей, які стали батьками, різняться. Багато хто з них апелює до думки психологів, які вважають, що привчати своїх чад до праці краще вдома під наглядом батьків. Безумовно, ця проблема, піднята на сторінках газети, заслуговує на увагу всіх нас. Адже стосується майбутнього країни. А наша молодь має рости здоровою, щасливою і працьовитою.