• Сторінки історії

Наукова конференція у селі

Василь САДОВИЙ.

Закарпатська область.

У Великих Ком’ятах Виноградівського району тривалий час стояв майже зруйнований кам’яний п’єдестал із викарбуваними прізвищами закарпатців, які загинули в роки Першої світової війни. Колись на п’єдесталі був пам’ятник. Мало хто, крім місцевих старожилів, знав, який він мав вигляд: поранений солдат на коліні прихилився до постаті Ісуса Христа. За радянського режиму увічнену пам’ять про загиблих зруйнували. Кажуть, що уламки монумента кинули в річку Боржава.

2011 РОКУ з ініціативи голови сільради, історика за фахом Наталії Костелеби-Веремчук пам’ятник було відновлено. А цього року в листопаді, у дні відзначення 100-річчя з часу закінчення Першої світової, у цьому населеному пункті за підтримки ужгородських науковців відбулася науково-практична конференція, присвячена цій трагічній сторінці в історії людства.

У заході взяли участь близько 70 учасників. У доповідях науковців, істориків, учителів ішлося про бойові дії на Закарпатті, соціально-економічний і політичний розвиток краю, а місцеві вчителі історії ділилися спогадами поважних краян про період лихоліття. Нинішня територія області зазнала великих потрясінь внаслідок тих кривавих подій — десятки сіл були зруйновані, близько ста тисяч солдатів як з боку Австро-Угорщини, так і з боку Російської імперії загинули тут. Офіційно зафіксовано, що на Закарпатті поховано 19 тисяч цісарських вояків, а мирне населення не обійшли стороною розстріли, репресії та ув’язнення.

Ці знущання над людьми Ярослав Гашек відобразив у відомому романі про Швейка. На пероні станції в Гуменному стояла група арештованих мадярських русинів — священики, вчителі й селяни з сусідніх сіл. У всіх були зв’язані за спиною руки і парами вони були прив’язані один до одного. На обличчях сліди побоїв, розбиті носи, ґулі на головах — все свідчило про жорстоке поводження з ними при арешті. Один із мадярських жандармів, які охороняли бранців, зробив собі таку «забаву». Прив’язав священикові до ноги мотузку, яку держав однією рукою, в другій тримав рушницю, багнетом поколював священика і змушував його танцювати чардаш. Коли нещасний чоловік підскакував, жандарм смикав за мотузку, і священик, чиї руки були зв’язані за спиною, падав обличчям на землю, борсався, перевертався на бік, щоб якось встати. Жандарма це страшенно веселило, аж сльози йому градом текли з очей. Як тільки бідолаха вставав на ноги, жандарм знову смикав мотузку, і священик знов падав...

Підсумки науково-практичної конференції підбив професор Роман Офіцинський. За його словами, цей захід цінний тим, що на ньому були оприлюднені нові маловідомі дані, що стосуються історії Закарпаття в часи Першої світової війни. Науковець також наголосив, що було б добре видати підручник з історії Закарпаття, який би слугував додатковим посібником до книжок з історії України.