• Неоголошена війна

Добро — поза лініями розмежування

Михайло ВЕДМІДЬ.

НЕЩОДАВНО, 5 грудня, світова спільнота відзначала Міжнародний день волонтера. Особливого значення свято набуло в Україні, де за роки неоголошеної війни ці мужні й самовіддані люди зарекомендували себе як справжні патріоти з великим серцем і милосердною душею. Кілька днів не дожила до цієї дати людина, яка, весь час перебуваючи в не підконтрольній українському уряду Горлівці, кілька років фінансувала діяльність цілої волонтерської організації.

Про підприємця-патріота з окупованого міста розповів керівник офіційно зареєстрованої громадської організації «ASAP RESCUE» і Благодійного фонду «АСАП ЕМС ХОТТАБИЧ» Ілля Лисенко («Хотабич»). Волонтери цієї організації постійно проводять рятувальні операції, зокрема в зоні АТО (нині ООС), надають на місці екстрену медичну допомогу постраждалим і чимшвидше евакуюють їх до медзакладів, провадять іншу гуманітарну діяльність.

Першого грудня на своїй сторінці у соцмережі І. Лисенко написав: «Годину тому перестало битися серце людини, без якої не міг би існувати жоден з проектів Фонду. Саме його підтримка допомогла мені всі свої сили й час присвятити Фонду і рятувальній місії «ASAP RESCUE»... Йому було 72 роки... Він був патріотом Українського Донбасу... Він створив «Хотабича»...».

Хто ж ця загадкова людина, яка попри смертельну небезпеку тривалий час допомагала грішми мужнім волонтерам, аби вони рятували життя українцям — і бійцям АТО, і цивільним, що постраждали внаслідок обстрілів і бойових дій?

Достеменно про це ніхто не знає. Навіть зараз, після смерті підприємця-благодійника з Горлівки, який, дотримуючись конспірації, попросив називати його «Віталієм».

А приводом до його заочного знайомства з «Хотабичем» стали сумні події у Вуглегірську, коли волонтерам довелося надавати невідкладну допомогу мешканцям кількох зруйнованих обстрілами будинків. Серед урятованих була і сестра майбутнього благодійника. Вже згодом, коли вона померла, сусіди на похороні розповіли її брату, підприємцю з Горлівки, про волонтерів-рятівників і «Хотабича», який особисто допоміг його сестрі, витягнувши з тіла уламки скла й обробивши рани. Тоді ще Вуглегірськ був під контролем Української армії. Проте наприкінці січня 2015-го у місто ввійшли підрозділи «ДНР».

Трохи згодом, у лютому того ж року, горлівчанин через доньку встановив контакт із Лисенком. «Віталій» телефонував завжди несподівано, але майже щомісяця, іноді й частіше, протягом чотирьох років, — ділиться спогадами Лисенко-«Хотабич». — Після кожного його дзвінка через якийсь IP-сервіс, що визначавсь у мене різними номерами телефонів різних операторів, на рахунок надходило від 5 000 до 25 000 грн. Інколи він телефонував уночі, й ми довго і скрупульозно обговорювали плани Фонду, рятувальної служби і ніколи не говорили про владу. Це була його умова: «Влада — тимчасова й умовна. Обов’язок, Нація і Україна — вічні!».

Останній дзвінок від горлівчанина пролунав місяць тому. «Я давно вже очікував на цю розмову і гадав, що він, як і десятки, сотні наших доброчинців, вирішить, що виконав свою місію. Більшість просто мовчки припинила допомагати. Але він не такий — я чекав його дзвінка, — зізнається І. Лисенко. —«Віталій» повідомив, що надалі не матиме змоги допомагати — бізнес іде погано й доведеться його полишити. Але він зробить останній внесок і окремо — «дембільський акорд» — на святкування 5-6 грудня «Волонтерсько-Військового шашлика» (6 грудня — День Збройних сил України. — Ред.)...

Якщо рахувати, що в середньому на рятувальну операцію ми витрачаємо близько 1400 гривень, то означає, що він ПРОФІНАНСУВАВ порятунок мінімум 800 українців (загалом понад мільйон гривень. — Ред.)! Він завжди закінчував розмову фразою «Бути добру!». Бути добру, людино, яка назвалася Віталієм! Я так і не знаю твого справжнього імені...».

* * *

Тим часом ситуація на Донбасі може вкрай загостритись. У попередньому номері за вівторок, 11 грудня, «СВ» писали, що з подачі «російських спеціалістів» у штабах обох «армійських корпусів» незаконних збройних формувань обговорюються «два плани наступу ЗСУ» — «британський» і «американський». Обидва начебто передбачають провокаційне — під виглядом «атаки ДНР» — застосування Об’єднаними силами хімічної зброї як приводу до подальшої ескалації збройного конфлікту.

У четвер, 13 грудня, з’явилася тривожна інформація: на окуповану територію Донецької області з РФ були завезені БПЛА — такі самі, які Туреччина надала Україні. Ці апарати обладнані системою самознищення і боєприпасами з хімічною зброєю. «Для чого?» — цікавиться автор повідомлення блогер «Фашик Донецький», якого цитує сайт групи «Інформаційний опір». «Крім БПЛА з отрутою на окуповану територію приїхав російський генерал на прізвище Федоров. Саме цей кадровий російський військовий був помічений у використанні хімічної зброї в Сирії та Великій Британії. Хтось задумав жахливу провокацію. Чи наважиться на цей крок РФ?» — запитує блогер і додає, що воєнні злочини не мають терміну давності.