Наша пошта

• Репліка

Премія
для мами

Ярослав БОРСУК.

м. Підгайці

Тернопільської області.

ЯК грім із ясного неба пролунала звістка, що голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв перевів матусі у США вісім мільйонів доларів премії за перемогу над «Газпромом» у Стокгольмському арбітражі.

Оце справжній приклад синівської любові! Тому вирішив я дізнатися, яким Андрій Коболєв був у дитинстві. «Вже у чотири роки Андрійко вирішив, що очолить «Нафтогаз». Пам’ятаю, у дворі діти граються в пісочниці, шукають корисні копалини, а він керує. І не треба заздрити, що син про мене турбується. В цій країні акул капіталу така дорожнеча. Куди мені все це оплачувати з моєю українською пенсією! Так що синочок у мене золотко, дай Бог усім таких!» — розповідає щаслива мама. «Коли Андрійко приїздив до мене, то відразу наминав миску вареників, а потім прикидав, скільки б вони могли коштувати. Так що ринковою економікою він цікавився змалку», — додає Андрійкова бабуся. «Чудова дитина! — дає свою оцінку класний керівник Андрійка Марія Іванівна. — Добре вчився, цінував чесну працю. Тому ще в четвертому класі став брати гроші з ледарів, які хотіли списати у нього домашнє завдання». «Андрійко був диво, — з теплою усмішкою пригадує Коболєва кухар шкільної їдальні Нимидора Полікарпівна. — Часом прийде до нас, побачить, що в мене газова конфорка даремно горить, і попереджує, що коли стане головою «Нафтогазу», то навчить нас економити. І навчив. Бачите, чай свічкою підігріваємо, бо Андрійко звелів нам газ за борги відімкнути. Справедливий!» «Саме студент Коболєв навчив нас працювати прозоро, — розповідає мені про свого колишнього студента професор Липкорукий. — Коболєв не терпів корупції та тіньових домовленостей. З часу його навчання у нас будь-який студент може зайти на сайти кафедр вишу і дізнатися вартість оцінки на екзамені».

Із цих розповідей я зрозумів, що Андрій Коболєв чесна, принципова людина та лагідний синочок. І може стати чудовим прикладом для українських дітей. Було б незле, якби Сашко Лірник написав казку «Про доброго хлопчика» (є ж казка «Про зоряного хлопчика»). А всім крикливим опозиціонерам раджу стишити голос. Так, не Коболєв виграв суд у «Газпрому», а міжнародні юристи, так, москалі ще грошей не віддали, а Коболєв уже премію взяв, але ж не вивів її в офшори, як інші українські політики та чиновники, а допоміг матусі. Тож не топчіть святу синівську любов.