Наша пошта

Свічка пам’яті не згасне

Віра ЛИМАР.

м. Київ.

У 2007 РОЦІ, з нагоди 75-тих роковин Голодомору 1932-1933 років, в пам’ять його жертв у Мирівці Кагарлицького району на Київщині при вході на нове кладовище, якраз навпроти того місця, де на старому хоронили загиблих від голоду, було встановлено козацький хрест. І ось 19 жовтня, вже на 85-й рік од тих страшних часів, за сприяння ініціативної групи активістів села з’явився новий пам’ятний знак землякам і всім українцям, що сконали мученицькою смертю. Тепер чорний гранітний хрест зіпнувся в небо на околиці села обіч старого цвинтаря. Тут теж хоронили невинно убієнних. А скількох через знесилення не довезли до кладовища і закопали у своїх садках чи городах?!

На двох мармурових плитах викарбовано імена 192 жителів села. Тих, кого згадали люди. Загалом у Мирівці замучено голодом 340 чоловік, із них 169 — діти.

Дізнавшись про жорстоке масове сплановане винищення українського селянства, українців як нації, світ здригнувся. 1998-го указом Президента України встановлено День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій, який відзначають щороку в четверту суботу листопада. Традиційно о 16.00 пам’ять загиблих через геноцид українського народу вшановують хвилиною мовчання та ставлять запалену свічку на підвіконня як в Україні, так і в багатьох країнах світу. В містах, селах і селищах на головних майданах у цей час теж запалюють свічки. Запровадити традицію запалювати свічку запропонував американський і український історик, дослідник Голодомору в Україні Джеймс Мейс. І хай ця свічка пам’яті ніколи не згасне. Щоб голоду не знали люди вічно.